Набуття чинності новими положеннями Конституції України, пов'язане зі змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року N 2222-IV (коли одна їх частина набула чинності з 1 січня 2006 року, а інша - набуде чинності лише з дня набуття повноважень Верховною Радою України, обраною 26 березня 2006 року), обумовлює потребу чіткого визначення юридичного порядку складення повноважень діючим Кабінетом Міністрів України перед новообраною Верховною Радою України та встановлення конкретного часу припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України, сформованого на основі тих положень Конституції, які частково вже втратили чинність (з 1 січня 2006 року) або втратять її згодом - з дня набуття повноважень новообраною Верховною Радою України.

Особливість поточної юридичної ситуації полягає в тім, що вперше за десять років конституційного порядку, встановленого в Україні з прийняттям Конституції 28 червня 1996 року, Кабінет Міністрів України складатиме повноваження не перед новообраним Президентом України, а перед новообраною Верховною Радою України.

Виконання означеного вище завдання вимагає виходити з наступного:

1. Відповідно до частини першої статті 115 Конституції України Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України.

З цього випливає, що Кабінет Міністрів України, сформований у вересні-жовтні 2005 року за порядком, визначеним положеннями Конституції, що втратили чинність 31 грудня 2005 року (згідно з яким на основі положень частин другої та третьої статті 114 Конституції Прем'єр-міністра України було призначено Президентом України за згодою Верховної Ради України, а решту персонального складу Кабінету Міністрів було призначено Президентом України за поданням Прем'єр-міністра), повинен буде скласти свої повноваження перед новим складом Верховної Ради України, утвореним за наслідками виборів народних депутатів України, що відбулися 26 березня ц. р.

2. Складення Кабінетом Міністрів (як вищим органом у системі органів виконавчої влади, що набув юридичного статусу повноважного органу влади у порядку, викладеному в пункті 1 Висновку, тобто - до чергових виборів народних депутатів України, що відбулися 26 березня ц. р.) своїх повноважень перед новообраною Верховною Радою (як єдиним органом законодавчої влади) вимагає того, щоб на час вчинення цієї конституційно-процедурної дії сама Верховна Рада вже мала юридичний статус повноважного органу державної влади.

Набуття єдиним органом законодавчої влади статусу юридично повноважного органу пов'язано з настанням двох юридично значущих фактів, встановлених Конституцією України:

1) Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин народних депутатів України від її конституційного складу (частина друга статті 82);

2) повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги (частина четверта статті 79).

З цього випливає, що складення Кабінетом Міністрів своїх повноважень перед новообраною Верховною Радою в часі може мати місце лише після настання цих двох юридично значущих фактів. Причому, якщо юридичний факт обрання до Верховної Ради не менш як двох третин народних депутатів України засвідчується офіційним оголошенням результатів виборів (що здійснює відповідно до своїх повноважень Центральна виборча комісія України), то юридичний факт складення присяги новообраними народними депутатами України засвідчується виконанням вимог, встановлених положеннями статті 79 Конституції, відповідно до яких: перед вступом на посаду народні депутати України мають скласти перед новообраною Верховною Радою присягу відповідного змісту (частина перша статті 79); присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом (частина друга статті 79).

З урахуванням вищевикладеного, а також того конституційного положення, відповідно до якого Верховна Рада України працює сесійно (частина перша статті 82), складення Кабінетом Міністрів своїх повноважень перед новообраною Верховною Радою в часі може мати місце не раніше першого дня роботи першої сесії новообраної Верховної Ради України.

3. Відповідно до частини п'ятої статті 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.Конституція України не містить докладного регулювання початкового періоду діяльності новообраної Верховної Ради, впродовж якого неодмінно має бути виконана та юридично оформлена конституційно-процедурна дія щодо складення Кабінетом Міністрів своїх повноважень перед новообраним парламентом. У Конституції міститься лише декілька положень, що стосуються процедурних питань цього періоду, відповідно до одного з них, зокрема, передбачено, що перше засідання новообраної Верховної Ради відкриває найстарший за віком народний депутат України (частина четверта статті 82).

Положення чинного на цей час Регламенту Верховної Ради (частина третя статті 2.2.4.) передбачають: "Перше після виборів пленарне засідання Верховної Ради відкриває Голова Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів України і веде його до обрання Президії сесії. Президія сесії визначає головуючого на кожне засідання Верховної Ради, організовує роботу Верховної Ради і підписує прийняті нею акти до обрання Голови Верховної Ради та його заступників. Далі засідання Верховної Ради веде Голова Верховної Ради або його заступники; вони ж організовують роботу Верховної Ради до утворення Президії Верховної Ради" (Регламент ВР від 27.07.1994, N 129/94-ВР; "Регламент Верховної Ради України". Редакція від 20.04.2004).

Вищенаведене явно свідчить про те, що положення Регламенту Верховної Ради, які передбачають іншу, ніж встановлену Конституцією, процедуру відкриття першої сесії новообраного парламенту (Головою ЦВК, а не найстаршим за віком народним депутатом України), а також передбачають утворення не встановленого Конституцією робочого органу парламенту (Президії Верховної Ради), не відповідають чинній Конституції України 1996 року. Керуючись положенням пункту 1 розділу XV (Перехідні положення) Конституції України, відповідно до якого "закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України", слід визнати, що положення частини третьої статті 2.2.4. Регламенту Верховної Ради (серед яких і те, що "Президія сесії визначає головуючого на кожне засідання Верховної Ради, організовує роботу Верховної Ради і підписує прийняті нею акти до обрання Голови Верховної Ради та його заступників") не можуть бути застосовані до початкового періоду діяльності новообраної Верховної Ради (коли неодмінно має бути виконана та юридично оформлена конституційно-процедурна дія щодо складення Кабінетом Міністрів своїх повноважень перед новообраним парламентом), який завершується обранням нового Голови Верховної Ради, хто відповідно до частини другої статті 88 Конституції: "веде засідання Верховної Ради України" (пункт 1); "підписує акти, прийняті Верховною Радою України" (пункт 3).

4. Очевидним є те, що вчинення (відповідно до вимоги, передбаченої частиною першою статті 115 Конституції) конституційно-процедурної дії щодо складення Кабінетом Міністрів своїх повноважень перед новообраним парламентом з огляду на вагомі її конституційно-правові наслідки має отримати належне юридичне оформлення.

Так, означена дія має бути оформлена у вигляді прийняття Верховною Радою України відповідних рішень, у яких обов'язково мають знайти відображення принаймні два юридично значущі юридичні факти: