З метою формування єдиної практики укладання договорів на управління спадщиною Міністерство юстиції України роз'яснює наступне.

Встановлення управління спадковим майном передбачено статтею 1285 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) та пунктом 195 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (із змінами і доповненнями), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за N 283/8882 (далі - Інструкція).

Договір на управління спадщиною укладається нотаріусом, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідним органом місцевого самоврядування з іншою особою, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій, для підтримання його в належному стані у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту.

Отже, договір на управління майном є двостороннім договором.

Установником управління може бути нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування.

Друга сторона договору на управління спадщиною (управитель) законодавцем не конкретизована. Коло осіб, які можуть бути призначені управителями спадковим майном, не обмежено, а тому управителем майна може бути будь-яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність, а також юридична особа.

У статті 1285 Кодексу також не конкретизовано, яке майно потребує управління, зазначено лише, що це майно повинно входити до складу спадщини, тому при вирішенні питання щодо предмета договору на управління спадщиною слід виходити із загальних положень розділу III Кодексу "Об'єкти цивільних відносин".

Об'єктами цивільних відносин є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, що може вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Законодавець не встановив спеціальної вимоги стосовно форми договору на управління спадковим майном, але з метою чіткого визначення меж здійснення сторонами договору своїх прав та обов'язків, а у разі необхідності - визначення в судовому порядку меж відповідальності сторін, договір на управління спадковим майном повинен бути укладений у письмовій формі.

При визначенні істотних умов договору на управління спадщиною слід керуватися положеннями статті 638 Кодексу, яка відносить до них умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 1285 Кодексу управитель має право вчиняти будь-які дії, спрямовані на збереження спадщини, а тому він не може відчужувати спадкове майно, яким управляє.

Укладання договору на управління спадщиною не є нотаріальною дією, у зв'язку з чим цей договір не реєструється в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а заноситься до книги обліку договорів на управління спадщиною (додаток N 6 до Інструкції). Текст договору викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних документів.

За укладання договору на управління спадщиною не стягується державне мито, але може бути стягнута плата за надання додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями.

Передача майна в управління не тягне за собою переходу права власності на нього до його управителя.

При укладенні зазначеного договору нотаріус повинен пересвідчитися в тому, що спадкодавець є власником цього майна, про що зазначити в тексті договору з посиланням на реквізити документів, які підтверджують цю обставину.

Строк дії договору визначено частиною другою статті 1285 Кодексу. Договір діє до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини, а у випадку визнання спадщини відумерлою - до спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Відмова спадкоємців від прийняття спадщини не припиняє дії зазначеного договору.