З метою виключення випадків порушення державними виконавцями вимог Закону України "Про виконавче провадження" в частині строків зупинення виконавчих проваджень у випадках, передбачених пунктами 4-8, 10, 11 частини першої статті 34 та пунктами 1 та 5 статті 35 вказаного Закону, Міністерством юстиції України повідомляється наступне.

Відповідно до пунктів 4-8, 10, 11 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках: оспорювання боржником виконавчого напису нотаріуса у судовому порядку; прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право; подання до суду позову про виключення майна з акта опису й арешту; порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); внесення касаційного подання прокурора на рішення суду; звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною четвертою статті 11 вищезазначеного Закону.

Крім того, відповідно до пунктів 1 та 5 статті 35 зазначеного Закону, виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання та подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої, частини п'ятої статті 36 зазначеного Закону, у випадках, передбачених пунктами 4-8, 10 і 11 статті 34, пунктами 1, 5 статті 35 Закону, виконавче провадження зупиняється до розгляду питання по суті. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Згідно з частиною першою статті 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Відповідно до статті 209 Цивільного процесуального кодексу України суди України постановляють рішення ім'ям України негайно після розгляду справи.