У зв'язку з надходженням до Міністерства юстиції України звернень регіональних управлінь юстиції щодо порядку стягнення заборгованості по виплатах, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів", повідомляється наступне.

09.09.2004 Верховною Радою України за N 1994-IV прийнято Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів".

Відповідно до статті 1 цього Закону визнаються кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені статтею 57 Закону України "Про освіту" в частині:

абзаци восьмий та десятий частини першої - у повному обсязі, що не були нараховані або не були виплачені;

абзац перший частини четвертої - у повному обсязі оплати, якщо вона здійснювалася самими працівниками, а не за рахунок відповідного бюджету.

Кредиторська заборгованість визнається за весь період, коли фінансування виплат зупинялося законом про державний бюджет на відповідний рік.

Кредиторська заборгованість Державного бюджету України визнається також у випадках, якщо виплати проводилися відповідним місцевим бюджетом у період, коли законом про державний бюджет вони зупинялися або проводилися відповідним місцевим бюджетом за рішенням суду.

Згідно статті 2 даного Закону кредиторська заборгованість Державного бюджету України, встановлена статтею 1 цього Закону, є обов'язковою до погашення і погашається протягом п'яти років рівними частинами.

Вказана заборгованість погашається працівникам щомісячно разом з виплатою поточної заробітної плати, а працівникам, що вийшли на пенсію - враховується при обчисленні пенсії (стаття 5 вказаного Закону).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Згідно частини першої статті 5 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника (стаття 4 даного Закону).