З метою виключення випадків порушень державними виконавцями вимог чинного законодавства при виконанні вироків суду у частині стягіення із засуджених штрафів, як основної міри покарання, Міністерством юстиції України повідомляїться наступне.

Примусове виконання рішень в Україні відповідно до Законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" покладено на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаї Закон України "Про виконавче провадження".

Частиною другою статті 24 згаданого Закону встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлюї строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджаї боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Разом з цим, частиною четвертою ціїї статті визначено категорії виконавчих документів, за якими строк для добровільного виконання не встановлюїться, а саме: про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог.

Відповідно до статті 46 даного Закону у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджуїться начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, стягуїться виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягуїться виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Разом з цим, частиною другою вказаної статті виконавчий збір не стягуїться із страховиків, які здійснюють державне обов'язкове особисте страхування, при виконанні державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим особистим страхуванням, а також з осіб, звільнених від його сплати згідно з законодавством, а також за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог.

31 січня 2004 року набрав чинності Кримінально-виконавчий Кодекс України, який регламентуї порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижуї гідність, поводженню із засудженими.

Стаття 11 даного Кодексу, яка встановлюї види органів і установ виконання покарань відзначаї, що у межах, визначених цим Кодексом та законами України, виконання кримінальних покарань також здійснюють Державна виконавча служба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон.