У відповідь на Ваше звернення від 14.02.2007 р. N 06-33/6-128(66) повідомляємо, що Міністерством юстиції розглянуто звернення громадянина <...> від 11.01.2007 р. N 13/8. Щодо поставлених ним питань йому повідомлено про таке.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). 11 вересня 1997 року Конвенція набула чинності для України, після чого в України виникло міжнародно-правове зобов'язання забезпечити додержання конвенційних гарантій, зокрема і тих, які передбачені статтею 6 Конвенції, на національному рівні. Держава також визнала для себе обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі - Суд).

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує, що "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом". Таким чином, дане положення встановлює презумпцію невинуватості обвинуваченої особи. Разом з тим варто наголосити, що у своїй практиці Суд визначає поняття "кримінальне обвинувачення" як "офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади про наявність припущень про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння", або як застосування "заходів, які мають на увазі таке обвинувачення та спричиняють важливі наслідки для стану підозрюваного" (див. рішення у справі Escoubet v. Belgium від 28.10.99 р., заява N 26780/95, п. 34).

Відповідно до практики Суду презумпція невинуватості діє впродовж всього кримінального провадження незалежно від його результату. У разі ж визнання особи винною у вчиненні злочину дія цього принципу припиняється із набуттям обвинувальним вироком, винесеним судом, статусу остаточного. Відповідно, особа може вважатись такою, що вчинила кримінальне правопорушення після закінчення строку на подання апеляцій на вирок місцевого суду чи закінчення строку на подання касаційної скарги та внесення касаційного подання на вирок апеляційного суду, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання. У разі ж подачі апеляцій, касаційної скарги чи внесення касаційного подання вирок, якщо його не скасовано, набуває статусу остаточного після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено Кримінально-процесуальним кодексом України.