Міністерство юстиції у зв'язку з численними зверненнями щодо надання роз'яснення стосовно реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна залежно від форм власності просить довести до відома бюро технічної інвентаризації таку інформацію.

На сьогодні відносини, пов'язані з правом власності, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про власність".

- Закон України "Про власність", який прийнято 7 лютого 1991 року, проголосив різноманітність форм власності та закріпив існування державної, приватної і колективної форм власності (стаття 2).

- Конституція України, яка прийнята 28 червня 1996 року, заклала засади права власності і виділила право державної власності, право комунальної власності та право приватної власності (статті 41 та 142).

- Цивільний кодекс України, який прийнято 16 січня 2003 року, визначив загальні положення про право власності, і виділив право державної, комунальної та приватної власності (статті 325 - 327).

Водночас Господарський кодекс України визначає види підприємств як суб'єктів господарювання залежно від форм власності, на якій вони базуються. Зокрема, він передбачає, що в Україні можуть діяти приватні, комунальні, державні підприємства та підприємства колективної власності.

Отже, Конституція України та Цивільний кодекс України законодавчо закріплюють право приватної власності, право державної власності та право комунальної власності, а Закон України "Про власність" та Господарський кодекс України - право колективної власності.

1. Право державної власності

1.1. Суб'єкти права державної власності

Відповідно до Закону України "Про власність" державна власність була поділена залежно від рівня усуспільнення на загальнодержавну (республіканську) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність).

Однак, на сьогодні комунальна власність на конституційному рівні визнана самостійною формою власності. Так, Основним Законом передбачена державна власність та власність територіальних громад села, селища, міста, тобто комунальна власність (статті 41 та 142).

Виходячи з положень Закону України "Про власність", суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України (частина перша статті 32).

Однак, на сьогодні це положення Закону не відповідає Конституції України, що підтверджується в тому числі і Рішенням Конституційного Суду України від 1 липня 1998 року N 9-рп (справа N 01/1501-97 N 1-8/98 щодо приватизації державного майна). У Рішенні Конституційного Суду України зазначається, що Верховна Рада України не може бути єдиним суб'єктом права державної власності, а виступає лише одним з органів державної влади в Україні, що здійснює права власника.

Зазначене положення підтверджується статтею 170 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Тобто, від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідні органи державної влади, а не лише Верховна Рада України.

1.2. Право господарського відання та право оперативного управління

Господарським кодексом України передбачено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина п'ята статті 22).

Право господарського відання та право оперативного управління становлять основу правового режиму майна так званих "державних юридичних осіб".

Правом господарського відання згідно із частиною першою статті 136 вказаного Кодексу є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Наприклад суб'єктом господарювання, за яким майно закріплюється на праві господарського відання, є державне комерційне підприємство (частина друга статті 74 Господарського кодексу України).

Правом оперативного управління згідно із частиною першою статті 137 зазначеного Кодексу визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Так, на праві оперативного управління майно закріплюється за казенним підприємством (частина третя статті 76 Господарського кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 73 зазначеного Кодексу орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне та казенне підприємства, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Таким чином, державні комерційні та казенні підприємства, наділені правом повного господарського відання, правом оперативного управління, отримують певну сукупність прав та обов'язків, щодо закріпленого за ними майна. При цьому, власником майна державних унітарних підприємств залишається держава, а тому Господарський кодекс України передбачає певні обмеження щодо розпорядження майном, що належить державним унітарним підприємствам.

А саме, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах (частина п'ята статті 75 Кодексу).

Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить (частина четверта статті 77 Кодексу.

Отже, власником майна, закріпленого за державним комерційним підприємством є держава в особі органу влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, та при реєстрації прав власності робиться відмітка про правовий режим майна, а саме, належність майна підприємству на праві господарського відання.

Власником майна, закріпленого за казенним підприємством, є держава в особі органу влади, до сфери управління якого входить казенне підприємство, та при реєстрації прав власності робиться відмітка про правовий режим майна, а саме, належність майна підприємству на праві оперативного управління.

1.3. Право власності на майно, передане до статутного фонду державного акціонерного товариства

На сьогодні відсутні чіткі положення, які б визначали правовий режим державних акціонерних товариств, сто відсотків акцій яких перебувають у державній власності (державних акціонерних товариств).

Аналіз чинного законодавства (Цивільного та Господарського кодексів України, законів України "Про господарські товариства" і "Про приватизацію державного майна" дає підстави вважати, що акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна у порівнянні з іншими господарськими товариствами, які створюються у загальному порядку. А саме, державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності і відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.

Як вже зазначалося, відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Враховуючи викладене, вважаємо, що власником майна, переданого до статутного фонду державного акціонерного товариства, є держава в особі Кабінету Міністрів України (чи іншого органу виконавчої влади, який виступив засновником такого товариства), майно якої передано до статутного фонду державного акціонерного товариства.

1.4. Право власності на майно, передане до статутного фонду державної холдингової компанії

15 березня 2006 року прийнято Закон України "Про холдингові компанії в Україні", який визначає загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації.

Холдингова компанія згідно зі статтею 1 Закону - це відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств. При цьому, частка у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії, не повинна перевищувати 20 відсотків статутного фонду холдингової компанії (частина перша статті 5).

В свою чергу, холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) - це пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства (господарського товариства, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія), який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства (стаття 1).

Державна холдингова компанія - це холдингова компанія, утворена у формі відкритого акціонерного товариства, не менш як 100 відсотків акцій якого належить державі (стаття 1).

Згідно із статтею 6 Закону державні холдингові компанії утворюються органами, уповноваженими управляти державним майном, та/або державними органами приватизації.

Єдиним акціонером державної холдингової компанії від моменту її утворення до завершення процедури приватизації або припинення є держава.

Пакети акцій (часток, паїв) або інше майно, передані до статутного фонду державної холдингової компанії, перебувають у державній власності і закріплюються за нею на праві господарського відання.

При цьому, державні пакети акцій (часток, паїв) та державне майно, передані державою до статутного фонду державної холдингової компанії, не можуть бути відчужені або перебувати в заставі, використані для формування статутних фондів будь-яких підприємств.

Враховуючи викладене, в даному випадку власником майна, переданого до статутного фонду державної холдингової компанії, є держава в особі органів, уповноважених управляти державним майном, та/або державних органів приватизації, та при реєстрації прав власності робиться відмітка, що зазначене майно передано до статутного фонду державної холдингової компанії на праві господарського відання.

1.5. Господарський кодекс України передбачає існування ще однієї юридичної особи - об'єднання підприємств.

При цьому, залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання. Господарське об'єднання - це об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Державне (комунальне) господарське об'єднання - це об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування (стаття 119).