Відповідно до листа Держмитслужби від 17 грудня 2008 року N 11/2-15/13783 стосовно надання роз'яснення щодо визначення органу, який має право здійснювати подовження строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України, Міністерством юстиції, в межах компетенції, повідомляється.

Згідно із Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року N 1577, Міністерство юстиції відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, дає роз'яснення законодавства державним органам, підприємствам, установам та організаціям з питань, що належать до його компетенції і пов'язані роботою управлінь юстиції, з питань організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України, експертного забезпечення правосуддя, організації роботи нотаріату та органів реєстрації актів громадянського стану.

Разом з цим, при вирішенні порушеного питання слід враховувати наступне.

Відповідно до статті 204 Митного кодексу України (далі - Кодекс) тимчасове ввезення (вивезення) - це митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Статтею 206 Кодексу визначено перелік товарів, щодо яких може надаватися дозвіл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звільнення від оподаткування.

Згідно зі статтею 208 Кодексу загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України).

З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших обставин строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути продовжений відповідним митним органом.

Відповідно до статті 209 Кодексу звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється виключно податковими законами України.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.