Норма тривалості робочого часу на 1997 рік, розрахована за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю, залежно від тривалості робочого тижня становить:

при 40-годинному робочому тижні - 1977 годин;

при 39-годинному робочому тижні - 1934,4 години;

при 36-годинному робочому тижні - 1785,6 години;

при ЗЗ-годинному робочому тижні - 1636,8 години;

при ЗО-годинному робочому тижні - 1488 години;

при 24-годинному робочому тижні - 1190,4 години;

при 18-годинному робочому тижні - 892,8 години.

В розрахунках враховано, що відповідно до Кодексу законів про працю (КЗпП) України:

нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (стаття 50), а для окремих категорій працівників встановлена скорочена тривалість робочого часу (стаття 51);

для працівників, яким встановлено 40-годинний робочий тиждень, тривалість роботи напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) скорочується на одну годину (частина перша статті 53);

робота не провадиться на підприємствах, в установах, організаціях у святкові дні і дні релігійних свят, передбачених статтею 73;

у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого (частина третя статті 67).

Розрахована норма тривалості робочого часу поширюється на всі режими праці і відпочинку. Графіки роботи, що складаються на відповідний період, повинні забезпечити збереження цієї норми незалежно від порядку і правил чергування робочих і вихідних днів, тривалості щоденної роботи, її початку і закінчення.

Переробіток або недоробіток нормальної тривалості робочого часу в окремому місяці до наведеного в додатку до цього роз'яснення не може бути підставою для перегляду графіків роботи, якщо загальний баланс робочого часу відповідає встановленій нормі годин на обліковий період і на календарний рік.

Підприємства та організації колективним договором можуть встановлювати меншу норму робочого часу, ніж передбачено законодавством, з оплатою за невідпрацьований час за рахунок прибутку підприємства, організації (частина друга статті 50 і частина перша статті 9-1 КЗпП України).