Відповідно до Закону України N 35/95-ВР від 27 січня 1995 року "Про внесення доповнень до статті 67 Кодексу законів про працю України" у разі, коли святковий або неробочий день (стаття 73 КЗпП України) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Виходячи з цього та враховуючи, що:

робота не провадиться на підприємствах, в установах, організаціях у святкові дні і дні релігійних свят, передбачених статтею 73 КЗпП України;

нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (стаття 50), а для окремих категорій працівників встановлено скорочену тривалість робочого часу (стаття 51 цього Кодексу), норма робочого часу на 1996 рік при 40-, 39-, 36-, 33-, 30-, 24-, і 18 годинному робочих тижнях становить відповідно 2010, 1968.6, 1817.4, 1666.2, 1515, 1212 і 909 годин (див. додаток).

Норму робочого часу розраховано за календарем шестиденного робочого тижня з вихідним днем у неділю і з тривалістю роботи напередодні вихідного (неділі) 5 годин (частина друга статті 53 КЗпП України).

Графіки роботи, що складаються на відповідний обліковий період, повинні забезпечити збереження цієї норми незалежно від режиму робочого часу (порядку і правил чергування робочих і вихідних днів, тривалості щоденної роботи, годин її початку і закінчення).

У разі, якщо тривалість робочого часу протягом п'яти робочих днів (змін) при п'ятиденному робочому тижні забезпечує збереження її тижневої норми, передбаченої статтями 50 і 51 КЗпП України, норму робочого часу на відповідний період визначає власник або уповноважений ним орган залежно від конкретної тривалості щоденної роботи (зміни), визначеної правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності.

Підприємства та організації під час укладання колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено законодавством (частина друга статті 50 КЗпП України), з оплатою невідпрацьованого часу за рахунок прибутку підприємства, організації.