Право працівника на щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці визначається згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. N 1290 (у редакції постанови КМУ від 13.05.2003 р. N 679) .

Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Згідно з Порядком застосування вищезазначеного Списку, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 р. N 16 та зареєстрованим Міністерством юстиції України 30.01.98 р. N 57/2497, у розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, професій, посад.

Розрахунок має вестись від нормальної або скороченої тривалості робочого дня, визначеної законодавством для певного виду виробництв, професій, посад.

Отже, у даному випадку, працівники, яким на підприємстві встановлено неповний робочий день (3 години на день), права на щорічні додаткові відпустки не мають.