На лист Міністерство праці та соціальної політики інформує.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266, розрахунок страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється виходячи із середньоденної заробітної плати за відпрацьований час в розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 3 Порядку розрахунковим періодом вважається період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески.

Виходячи з цього при обчисленні середньої заробітної плати враховуються виплати, нараховані застрахованій особі за фактично відпрацьовані робочі дні. Виплати за час, протягом якого працівник не працював і йому зберігався середній заробіток відповідно до чинного законодавства (розраховані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100), оплата простою, частина матеріальної допомоги (в розмірі прожиткового мінімуму), яка не оподатковується прибутковим податком з громадян і з якої не справляються страхові внески, не включаються в розрахунок середньої заробітної плати. При цьому при переведенні працівника на більш легку роботу його збережена заробітна плата враховується, оскільки цей випадок не можна віднести до випадків, коли особа не працювала.