На виконання пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 р. N 152-р "Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні", схваленої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. N 1375 "

1. Схвалити Рекомендації щодо регулювання фондів оплати праці підприємств виробничої сфери в умовах економічного зростання, розроблені Управлінням політики оплати праці та НДІ соціально-трудових відносин Мінпраці (додаються).

2. Направити Рекомендації міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обл(міськ)держадміністраціям для практичного використання в роботі підприємствами виробничої сфери всіх форм власності та господарювання.

Методичні рекомендації розроблено відповідно до положень Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні, схваленої Указом Президента України від 25.12.2000 р. N 1375, Основних напрямів соціальної політики на період до 2004 року, схвалених Указом Президента України від 24 травня 2000 року N 717/2000, та на виконання пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 р. N 152-р "Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції дальшого реформування оплати праці в Україні, схваленої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. N 1375".

Методичні рекомендації розроблено з метою надання практичної допомоги підприємствам виробничої сфери для планування та регулювання розмірів фондів оплати праці в залежності від кінцевих результатів їх виробничої діяльності.

Методичні рекомендації можуть використовуватися госпрозрахунковими підприємствами виробничої сфери за винятком підприємств-монополістів та підприємств, що отримують дотації з бюджету, умови регулювання фондів оплати праці яких встановлюються Кабінетом Міністрів України, а також малих та сімейних підприємств.

Методичні рекомендації підготували: Солдатенко М.О., Товстенко О.П., Дворник О.І., Колеснікова-Гузевата Л.І., Уяздовська О.В., Комаров В.В., Меняйлов А.І. (Міністерство праці та соціальної політики України), Уманський О.М., Ломанов І.Ф., Харченко М.Д. (Науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин).

Метою цих рекомендацій є створення механізму регулювання розмірів фондів оплати праці залежно від результатів виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, фірм та їх об'єднань (далі - підприємство) виробничої сфери. До виробничої сфери згідно з Класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД ДК-009-96), затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р., належать підприємства, в яких за видами діяльності для створення виробництва конкретної продукції та послуг об'єднуються ресурси (устаткування, технологічні засоби, сировина, матеріали та робоча сила).

1.1. Рекомендації можуть використовуватись підприємствами в умовах економічного зростання, коли на підприємстві забезпечується приріст обсягів реалізованої продукції (послуг) за рахунок розширення виробництва та підвищення його продуктивності або якщо при певних сталих обсягах виробництва збільшуються прибутки за рахунок ефективного використання ресурсів виробництва та зниження витрат на одиницю виробленої продукції (послуг).

1.2. Рекомендації передбачають регулювання:

- загальної (річної) величини фонду оплати праці через нормативне визначення його розміру;

- додаткової величини фонду оплати праці за щомісячними результатами роботи підприємства.

1.3. Показниками регулювання розмірів фонду оплати праці, збільшення його розмірів є темпи зростання товарної, реалізованої, чистої продукції, продуктивності виробництва та праці і зниження витрат усіх видів ресурсів на виробництво продукції. Основним з них в ринковій економіці, на відміну від продуктивності праці, є продуктивність виробництва, яка визначає ступінь використання усіх видів ресурсів виробництва і збільшення на цій основі прибутку.

1.4. При розрахунках динаміки показників (їх індексів) за базисний період приймаються:

- при визначенні загального (річного) розміру фонду оплати праці річні значення показників за попередній рік;

- при визначенні додаткового фонду оплати праці середньомісячні значення цих показників за попередній рік.

1.5. Розміри фонду оплати праці регулюються як у бік збільшення, так і у бік зменшення.

1.6. У випадку збільшення розміру фонду оплати праці додатковий фонд оплати праці, отриманий за результатами роботи поточного місяця, використовується у наступному місяці для підвищення заробітної плати працівників шляхом встановлення доплат, надбавок, премій, інших компенсаційних та заохочувальних виплат, які включаються у собівартість продукції як додатковий фонд заробітної плати, тобто до валових витрат підприємства.

1.7. Джерелом додаткових виплат є економія, отримана за рахунок зниження собівартості, яка обов'язково буде отримана, якщо продуктивність виробництва звітного періоду буде вищою за продуктивність базового періоду.

1.8. Якщо за місячними результатами роботи підприємства його фонд оплати праці підлягає зменшенню, то фактичний фонд нарахованої (виплаченої) працівникам заробітної плати не зменшується, а на суму зменшення фонду оплати праці за рахунок вільного залишку прибутку підприємства збільшується розмір коштів з прибутку, спрямованих на розвиток виробництва.

1.9. Ідеологія запропонованих підходів полягає в тому, що чим більший обсяг продукції з якомога меншими витратами на його виробництво буде досягатися, тим вищою буде його продуктивність. У свою чергу, чим більший обсяг чистої продукції вироблено з якомога меншими витратами живої праці (фонд оплати праці), тим більшим буде коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягів чистої продукції та фондів оплати праці.

В результаті такої ефективної роботи підприємство може розраховувати на значний розмір додаткового фонду оплати праці.

де Фп - фонд оплати праці поточного (прогнозного) року, тис. грн.;

Очп - обсяг чистої продукції поточного (прогнозного) року, тис. грн.;

Нф - норматив фонду оплати праці поточного (прогнозного) року на 1 гривню обсягу чистої продукції, грн.

де Ор - обсяг реалізованої продукції відповідного періоду, тис. грн.;

Мв - матеріальні та прирівняні до них витрати у собівартості реалізованої продукції, тис. грн.;

Ав - амортизаційні витрати в собівартості реалізованої продукції, тис. грн.

Обсяг чистої продукції, замість реалізованої (товарної) продукції у розрахунках фонду оплати праці, прийнято використовувати, щоб виключити вплив на динаміку фонду оплати праці матеріальних та прирівняних до них витрат і амортизації, які можуть суттєво впливати на обсяги реалізованої (товарної) продукції при підвищенні цін на матеріальні і енергетичні ресурси та основні фонди, матеріаломісткості продукції, що не є результатом трудових зусиль працівників.

де Фб - фонд оплати праці базисного періоду, тис. грн.;

Очб - обсяг чистої продукції базисного періоду, тис. грн.;

Іпв - індекс продуктивності виробництва;

Іпг - індекс годинної продуктивності праці;

де Орб, Орп - обсяги реалізованої продукції відповідно у базисному та поточному (прогнозному) періодах, тис. грн.;

Срб, Срп - собівартість реалізованої продукції відповідно у базисному та поточному (прогнозному) періодах, тис. грн.

де Очп, Очб - обсяги чистої продукції відповідно у поточному (прогнозному) та базисному періодах, тис. грн.;

Тп, Тб - фонд фактично відпрацьованого промислово-виробничим персоналом часу відповідно у поточному (прогнозному) та базисному періодах, людино-годин.

Приклади нормативних розрахунків річної величини фонду оплати праці наведено у додатку А до рекомендацій.

У прикладах наведено як позитивні, так і негативні результати діяльності підприємств.

2.2. Одним з важливих елементів регулювання фондів оплати праці є збільшення або зменшення його розмірів за щомісячними результатами роботи підприємства.

де (дельта) Ф - розмір збільшення або зменшення фонду оплати праці за щомісячними результатами роботи підприємства, тис. грн.;

Фб - фонд оплати праці базисного місяця, тис. грн.;

Іпв - індекс продуктивності виробництва, який розраховується за формулою 4 (див. підрозділ 2.1 рекомендацій);

Ксі - коефіцієнт співвідношення індексів чистої продукції та фонду оплати праці.

де Очб, Очп - обсяги чистої продукції відповідно базисного та поточного (звітного) місяців, тис. грн.;

Фб, Фп - фонд оплати праці відповідно базисного та поточного (звітного) місяців, тис. грн.

Приклади розрахунків збільшення або зменшення розмірів фонду оплати праці за щомісячними результатами роботи підприємства наведено у додатку Б до рекомендацій.

У разі різкої зміни умов виробництва, які можуть викликати значне у порівнянні з базисним періодом підвищення продуктивності виробництва (зміна асортименту продукції, використання більш дешевої сировини та матеріалів, застосування нових технологій, монопольне підвищення цін при значному попиті на продукцію тощо) або зниження продуктивності виробництва (реконструкція виробництва, освоєння нової продукції, підвищення цін на сировину, матеріали, енергоносії тощо), передбачаються певні обмеження при застосуванні формули (7).

не повинен перевищувати 0,25.

При перевищенні коефіцієнта збільшення розміру фонду оплати праці за щомісячні результати роботи понад 0,25 частка цього перевищення резервується підприємством як економія фонду оплати праці і використовується ним при законодавчому підвищенні розміру мінімальної заробітної плати або на виплату винагороди за різні результати праці чи за вислугу років.

Приклади розрахунку економії за рахунок зниження собівартості наведено у додатку В.

В країнах з ринковою економікою роботодавці від отриманої економії у виробництві виділяють на користь працівників від 25 до 75 відсотків цієї економії. В наведеному в додатку В прикладі, на користь працівників віддано до 60,0 відсотків отриманої економії.

Індекс продуктивності виробництва свідчить про те, як використовуються усі наявні ресурси, що задіяні у процесі виробництва. Це матеріальні, енергетичні та фінансові ресурси, капітальні вкладення (якщо вони є), устаткування (через величину його амортизації), а також робоча сила (через фонд її оплати) та продуктивність праці.

Індекс показує, наскільки ефективніше використані ці ресурси у поточному (звітному) періоді у порівнянні з базисним.

Регулювання ефективного використання усіх наявних ресурсів потребує відповідного аналізу впливу використання кожного з ресурсів на продуктивність виробництва.

Приклади аналізу ефективності використання ресурсів та її впливу на величину індексу продуктивності виробництва наведено у додатку Г до рекомендацій.

Як свідчать розрахунки, наведені у додатку Г (за рядками 17-22), у першому варіанті на приріст індексу продуктивності виробництва негативно вплинув тільки чинник витрат на амортизацію, тоді як у другому варіанті цей чинник спрацював позитивно. Тобто, у першому варіанті ці витрати зросли, а у другому знизилися у порівнянні з базисним періодом.

На основі цього аналізу керівництво підприємства повинно з'ясувати причини неефективного використання ресурсів та розробити заходи щодо підвищення ефективності використання матеріалів, сировини, енергоносіїв, устаткування, робочої сили, капітальних вкладень та інших в подальшому.