У зв'язку із запитами, які надходять до Міністерства праці та соціальної політики, роз'яснюємо.

Застосування статті 3 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"

Статтею 3 вищезазначеного Закону передбачено, що підсобно-допоміжні виробництва (підрозділи) підприємств, які займаються незалежно від спеціалізації підприємства іншими видами виробничої діяльності та перебувають на самостійному балансі і є у зв'язку з цим самостійними обліковими одиницями, при визначенні розмірів страхових внесків відносяться до галузей економіки, яким відповідає їх діяльність.

Виходячи з цієї норми Закону , підприємству може бути встановлено декілька тарифів страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Усі встановлені тарифи страхових внесків вказуються у повідомленні, які доводяться до кожного підприємства відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

При цьому у повідомленні про встановлення страхових тарифів не повинні бути визначені суми страхових внесків, які мають сплатити роботодавці. Якщо такі суми визначені втіленнями виконавчої дирекції, це вважається грубою помилкою і такі повідомлення мають бути замінені.

Про розміри страхових внесків, які сплачуються роботодавцями до Фонду соціального страхування від нещасних випадків

На підставі доведених тарифів страхових внесків підприємства щомісячно одночасно із виплатою заробітної плати сплачують суми страхових внесків. Ці суми підприємства розраховують самостійно від фактичного фонду оплати праці найманих працівників, нарахованого у місяці, за який сплачуються страхові внески, в межах граничної суми заробітної плати, з якої справляються страхові внески. Тобто, для соціального страхування від нещасних випадків застосовується механізм сплати страхових внесків, аналогічний іншим видам загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2001 року N 225 встановлено, що максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (граничної суми заробітної плати), з якої справляються страхові внески, складає 1600 гривень. Міністерством праці та соціальної політики підготовлено доповнення до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України у зв'язку із запровадженням з 1 квітня 2001 року загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і встановлена гранична сума заробітної плати, з якої справляються страхові внески, буде поширена на зазначений вид соціального страхування.

Тобто, перші суми страхових внесків підприємства повинні сплатити до Фонду соціального страхування від нещасних випадків за квітень п.р. від фактичного фонду оплати праці найманих працівників у квітні, що не перевищує граничної суми заробітної плати, з якої справляються страхові внески.

Застосування статті 4 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"

Якщо установи та організації фінансуються з бюджету, то для таких установ та організацій тариф страхових внесків має бути встановлений в розмірі 0,2% від фактичного фонду оплати праці найманих працівників в межах граничної суми заробітної плати, з якої справляються страхові внески.

Якщо госпрозрахункове підприємство отримує дотації з бюджету для окремого виду виробництва, що перебуває на самостійному балансі і є у зв'язку з цим самостійно обліковою одиницею, з урахуванням статті 3 вищезазначеного Закону , страховий тариф має бути встановлений в розмірі 0,2%. Для інших видів діяльності такого госпрозрахункового підприємства страхові тарифи встановлюються відповідно до класів професійного ризику.

В разі, якщо госпрозрахункове підприємство отримує дотації з бюджету і не має окремих самостійних балансів за видами діяльності, то такому підприємству також має бути встановлений страховий тариф в розмірі 0,2% від фактичного фонду оплати праці найманих працівників в межах граничної суми заробітної плати, з якої справляються страхові внески.

Підтвердження основного виду діяльності підприємства для встановлення тарифу страхових внесків

Основним видом діяльності для підприємства є вид діяльності, який по підсумках минулого року має найбільшу питому вагу в загальному обсязі реалізованої продукції (робіт, наданих послуг).

Відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118, Держкомстат та територіальні органи державної статистики здійснюють ідентифікацію основного виду діяльності суб'єктів господарської діяльності. Відповідно до інструкції по заповненню облікової картки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 06.02.96 р. N 34, в обліковій картці підприємства наводяться до шести видів діяльності, з яких перший - основний. Якщо в минулому році основний вид діяльності підприємства не відповідає тому виду діяльності, що визначений як основний у довідці органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, правильність встановлення тарифу страхових внесків має бути визначено через річну звітність підприємства по обсягах реалізованої продукції (робіт, наданих послуг). При цьому підприємства повинні внести зміни про свій основний вид діяльності в органах статистики.