Основними напрямами соціальної політики України на 1997-2000 роки передбачено поступовий перехід (починаючи з 1999 року) на погодинну оплату праці з застосуванням мінімального розміру погодинної заробітної плати.

З метою надання практичної допомоги суб'єктам господарювання, які встановлюють погодинну систему оплати праці,

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо запровадження погодинної оплати праці та дотримання мінімальних годинних гарантій в оплаті праці (додаток 1).

2. Направити Методичні рекомендації міністерствам, відомствам, міськ(обл)держадміністраціям для практичного використання в роботі.

Впровадження ринкових відносин та відповідні структурні зміни в економіці потребують розробки нових заходів щодо удосконалення системи оплати праці. Серед них важливе місце займає запровадження погодинної оплати праці.

Основними напрямами соціальної політики України на 1997-2000 роки передбачено поступовий перехід (починаючи з 1999 року) на погодинну оплату праці з застосуванням мінімального розміру погодинної заробітної плати.

Для надання практичної допомоги підприємствам, які запроваджуватимуть погодинну оплату праці, розроблені дані методичні рекомендації, які висвітлюють її сутність, доцільність, оптимальні сфери та умови застосування.

Впровадження погодинної оплати праці повинно стати ефективним засобом зв'язку оплати праці з фактичними трудовими витратами.

Безперечними перевагами погодинної оплати праці є:

підвищення ефективності використання робочого часу;

сприяння запровадженню нових форм зайнятості в сучасних умовах господарювання;

врегулювання сфери зайнятості і оплати праці осіб, не охоплених колективними договорами.

Відповідно до Основних напрямів соціальної політики на 1997-2000 роки практичне запровадження погодинної оплати праці з мінімальною годинною гарантією в оплаті праці має здійснюватись поступово. Тому рекомендується на першочерговому етапі провести апробацію переваг і недоліків застосування погодинної оплати праці для працівників, які працевлаштовуються на роботу з неповним робочим днем, в тому числі і для працівників, які працюють за наймом у фізичних осіб, а також для працівників, зайнятих на допоміжних, разових роботах, у приватній сфері послуг, громадських, тимчасових роботах, зайнятих відповідно до трудових договорів, укладених на час виконання певної роботи, працюючих у режимі вторинної (третинної) зайнятості тощо.

Доцільно застосовувати таку систему оплати праці на підприємствах та в організаціях виробничої сфери, для яких основним критерієм ефективності виробництва є вимоги якості продукції при обмеженій її кількості.

Введення погодинної оплати праці відповідає інтересам певних верств населення, незайнятого на постійній основі, таких як жінки з малолітніми дітьми, молодь, що суміщає роботу з навчанням, інваліди, літні працівники, які мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу.

Позитивними наслідками практичного впровадження погодинної оплати праці повинні бути: більш ефективне використання наявних та створення нових додаткових робочих місць, що особливо важливо в сучасних умовах суттєвого зростання безробіття, циклічних коливань виробництва, реструктуризації економіки.

Запровадження погодинної оплати праці має здійснюватись у комплексі з іншими складовими вдосконалення господарського механізму.

Погодинна оплата праці є однією з систем почасової форми оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з годинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або у колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період.

Чинним законодавством (стаття 92 Кодексу законів про працю України) передбачено при застосуванні погодинної оплати праці встановлення працівникам нормованих завдань. Нормоване завдання при погодинній системі оплати праці - це той обсяг робіт, який працівник має виконати за годину праці.

При встановленні нормованих завдань необхідно технічно обгрунтувати норми часу на виконання всіх операцій технологічного процесу виготовлення продукції, норми обслуговування обладнання, норми часу на виконання робіт по прибиранню приміщень та території та інші.

Такі норми відповідно до статті 88 Кодексу законів про працю України визначаються виходячи з нормальних умов праці, якими вважаються:

1) справний стан машин, верстатів і пристроїв;

2) належна якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, і їх вчасне подання;

3) вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення;

4) своєчасне забезпечення технічною документацією;

5) здорові та безпечні умови праці.

Обов'язковою умовою застосування погодинної оплати праці повинен бути облік фактично відпрацьованих робочих годин та систематичний контроль за виконанням нормованих завдань.

Застосування погодинної оплати праці передбачає також обов'язкове дотримання встановлених законодавством норм тривалості робочого часу (для нормальних умов праці - не більше 40 годин на тиждень). Робота понад встановлену норму тривалості робочого часу може проводитись лише з підстав, передбачених статтею 62 Кодексу законів про працю України:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, а також у разі необхідності невідкладного ремонту устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості працівників;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення простою рухомого складу;

5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви.

Такі надурочні роботи при погодинній оплаті праці повинні оплачуватись відповідно до статті 106 Кодексу законів про працю України в подвійному розмірі годинної ставки.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються в подвійному розмірі годинної ставки всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді.

Не можуть переводитися на погодинну оплату праці працівники, які працевлаштовувались на роботу з нормальною тривалістю робочого часу, але працюють в умовах скорочення нормальної тривалості їх робочого часу, що носить колективний характер, і викликане тяжким фінансово-економічним станом підприємства.

Необхідними передумовами застосування погодинної оплати праці для працівників госпрозрахункової сфери мають бути відсутність у підприємств заборгованості перед бюджетом та своїми працівниками із виплати заробітної плати, максимальне використання внутрішніх резервів підвищення ефективності господарювання, збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції, вдосконалення структури заробітної плати тощо.

Законом України "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 рік" з 1 січня 1999 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 74 грн. на місяць.

Підприємства, користуючись наданими їм чинним законодавством правами, самостійно у колективних договорах, з дотриманням норм генеральної, галузевої угод, встановлюють розміри годинних тарифних ставок при запровадженні погодинної оплати праці.

При цьому потрібно в обов'язковому порядку дотримуватись законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, який встановлено в розрахунку на місяць. Тобто, при встановленні мінімального розміру тарифної ставки при погодинній оплаті праці необхідне дотримання таких умов:

1) розмір заробітної плати працівника найнижчої кваліфікації не може бути меншим розміру місячної мінімальної заробітної плати за умови відпрацювання місячної норми робочого часу;

2) працівник повинен мати нормоване завдання.

Введення погодинної оплати праці потребує визначення розрахункової бази мінімальних годинних гарантій в оплаті праці, які розраховуються за формулою: