Норма тривалості робочого часу на 2003 р. розрахована за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю і залежно від тривалості робочого тижня становить:

при 40-годинному робочому тижні - 2002 години;

при 39-годинному робочому тижні - 1957,8 годин;

при 38,5-годинному робочому тижні - 1932,7 годин;

при 36-годинному робочому тижні - 1807,2 годин;

при 33-годинному робочому тижні - 1656,6 годин;

при 30-годинному робочому тижні - 1506,0 годин;

при 24-годинному робочому тижні - 1204,8 годин;

при 18-годинному робочому тижні - 903,6 годин.

У розрахунках, які додаються, враховано вимоги, передбачені Кодексом законів про працю України:

нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50);

для деяких категорій працівників встановлено скорочену тривалість робочого часу (ст. 51);

працівникам, яким установлено 40-годинний робочий тиждень, тривалість роботи напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73) скорочується на одну годину;

робота не проводиться на підприємствах, в установах, організаціях також у такі святкові і неробочі дні:

1 січня - Новий рік;

7 січня - Різдво Христове;

8 березня - Міжнародний жіночий день;

27 квітня - Пасха (Великдень);

1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня - День Перемоги;.

15 червня - Трійця;

28 червня - День Конституції України;

24 серпня - День незалежності України;

якщо святковий або неробочий день (ст. 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого (частина 3 ст. 67).

На підприємствах, в установах і організаціях, де встановлено шестиденний робочий тиждень, а норма тривалості робочого часу не збігається із зазначеною, відповідне рішення приймається самостійно згідно з п. 1 ст. 27 Закону України "Про підприємства в Україні" за умови дотримання вимог ст. 50 - 53, 67 і 73 Кодексу законів про працю України.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено законодавством (частина друга ст. 50 КЗпП).