На запит Донецького обласного комітету профспілки працівників охорони здоров'я України щодо скасування консультації з приводу роботи студентів денної форми навчання повідомляємо наступне.

Відповідно до підпункту "е" пункту третього статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" особи, які навчаються в загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах, є зайнятими особами, тобто такими ж як і ті, що працюють на умовах найму, самостійно забезпечують себе роботою, проходять службу в Збройних Силах України та інших формуваннях тощо. Відповідно до пункту другого цієї ж статті критерієм, який об'єднує громадян саме в цій групі, є вільне обрання виду діяльності для задоволення особистих та суспільних потреб, у тому числі й не пов'язаного з виконанням оплачуваної роботи.

Пункт 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року N 43, встановлює, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час. Тобто, названий нормативно-правовий акт регулює роботу за сумісництвом лише частини зайнятого суспільно-корисною діяльністю населення, а саме тих, які працюють на умовах найму.

Щодо інших зайнятих категорій населення, а саме громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, працюючих громадян інших країн, осіб, які обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в громадських об'єднаннях або органах господарського управління, та інших, включаючи й тих, які навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах, вищезазначений нормативно-правовий акт не встановлює факту свого поширення чи не поширення саме на ці види зайнятості. Також названим Положенням не встановлено, що всі інші, крім передбачених у ньому, види зайнятості не можуть розглядатись як робота чи діяльність на умовах сумісництва.

Відповідно до частини 1 ст. 48 КЗпП України основним документом, який підтверджує трудову діяльність працівника, є його трудова книжка. Саме по місцю ведення трудової книжки визначається, чи основне це місце роботи працівника, чи місце його роботи на умовах сумісництва. При цьому факт одержання чи не одержання винагороди за виконання певних обов'язків не враховується.

Відповідно до частини 2 статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Відповідно до частини 3 статті 48 КЗпП України трудові книжки оформляються підприємством лише тим працівникам, які вперше стають на роботу. Тобто названа нормативно-правова норма виключає можливість наявності у громадянина двох та більше трудових книжок. Відповідно до частини 5 названої статті порядок ведення трудових книжок, тобто внесення до них у встановленому порядку відповідних записів, визначається Кабінетом Міністрів України, який пунктом 5 постанови від 27.04.93 року N 301 поклав цю функцію на конкретні центральні органи виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року N 58, особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку, тобто документ, який підтверджує факт закінчення процесу навчання. Довідка про факт навчання у певному навчальному закладі не є документом про освіту, так як не засвідчує факту закінчення процесу навчання, тобто відрахування із навчального закладу.

Відповідно до пункту 2.16 Інструкції про порядок ведення трудових книжок для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів.

Період роботи зазначених студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів у студентських таборах, при проходженні виробничої практики і при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи. На підставі цих довідок навчальні заклади (наукові установи) забезпечують внесення до трудових книжок студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів відомостей про роботу згідно з одержаними даними. Відповідно до пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв'язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також виконання науково-дослідної госпдоговірної тематики на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати. Це ж підприємство внесе до трудової книжки працівника й запис про час навчання відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 2.18 названої Інструкції.