Міністерство праці та соціальної політики України на <...> лист щодо надання роз'яснення по застосуванню окремих положень нормативних актів повідомляє.

1. Щодо норми тривалості робочого часу для інвалідів I або II групи при 5-денному робочому тижні.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані створювати для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (стаття 172 КЗпП).

Отже, у разі застосування праці інвалідів роботодавець зобов'язаний діяти на підставі рекомендацій МСЕК, оскільки невиконання цих рекомендацій може призвести до погіршення стану здоров'я працівника-інваліда, за що він нестиме відповідальність.

Якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що працівник-інвалід може працювати за своєю посадою на умовах неповного робочого часу, роботодавець на прохання інваліда зобов'язаний встановити йому неповний робочий час. Для цього працівник-інвалід подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ.

Роботодавець зобов'язаний на прохання працівника, що має право на неповний робочий час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник. Зазначена норма не обмежує права сторін трудового договору на визначення тривалості неповного робочого часу.

Оплата роботи на умовах неповного робочого часу, яка регламентується статтею 56 КЗпП України, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

2. Щодо застосування абзацу шостого пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 N 100 (далі - Порядок) та визначення коефіцієнта коригування середньої заробітної плати.

Відповідно до зазначеного абзацу пункту 2 Порядку час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду під час обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках, передбачених Порядком.

Згідно з пунктом 6 постанови Ради Міністрів СРСР від 14.09.73 N 674 "Про заходи щодо подальшого вдосконалення використання праці пенсіонерів та інвалідів у народному господарстві і пов'язаних з цим додаткових пільгах" інваліди I і II груп, які працюють на підприємствах, у цехах та на дільницях, призначених для використання праці інвалідів, якщо вони не користуються правом на одержання більш високих пільг, мають право на скорочений робочий час тривалістю 6 годин на добу (36 годин на тиждень). Враховуючи вищезазначене, ця норма може застосовуватись, якщо Рекомендаціями МСЕК інвалідам I і II груп за станом їх здоров'я дозволено працювати 6 годин (36 годин на тиждень) при шестиденному робочому тижні, на п'ятиденний робочий тиждень вона не поширюється.