Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (далі - Держнаглядпраці) розглянув <...> листи <...> щодо питань забезпечення прозорості у застосуванні чинного законодавства, які надійшли від Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці та Міністерства праці та соціальної політики України і повідомляє наступне.

До числа законодавчих актів, які визначають повноваження, права та обов'язки державних інспекторів праці, крім інших, належать конвенції Міжнародної організації праці, ратифіковані Законами України "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 08.09.2004 р. N 1985-IV та "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці N 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві" від 08.09.2004 р. N 1986-IV.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про міжнародні договори України" Президентом України або за його дорученням від імені України укладаються міжнародні договори України, що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадян. Відповідно до цього положення ратифікація зазначених конвенцій була здійснена шляхом прийняття законів про ратифікацію, внесених Президентом України. Слід наголосити, що під час ратифікації до договору не можуть бути внесені жодні зміни і доповнення.

Міжнародний договір - це угода між державами та/або іншими суб'єктами міжнародного права, що регулює їх взаємні або багатосторонні міжнародні відносини, встановлюючи для її учасників відповідні права та обов'язки згідно з основними принципами міжнародного права. Міжнародний договір є головним джерелом сучасного міжнародного права і регулюється правом міжнародних договорів. У практиці міжнародного життя для позначення міжнародних договорів, крім терміну договір, застосовуються і такі терміни, як конвенція, угода, пакт, протокол, трактат, статут, спільна заява, декларація, комюніке, хартія, меморандум, регламент, акт, обмін нотами тощо. Назва міжнародного договору не впливає на його юридичну силу.

Конкретний порядок укладання, виконання і припинення міжнародних договорів України встановлено Законом "Про міжнародні договори і угоди". За цим Законом міжнародним договором України є укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, документ, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Особливістю міжнародних договорів, як джерел правового регулювання праці, є те, що крім двосторонніх договорів між Україною та іншою державою, велике значення мають багатосторонні договори, зокрема Конвенції та Рекомендації Міжнародної організації праці (МОП).

Статтею 15 Закону України "Про міжнародні договори України" зазначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України також передбачені статтею 81 КЗпП України, тобто, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Частиною 1 статті 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Статтею 8 Конституції України проголошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Це означає підпорядкованість держави та її інститутів правам людини, визнання пріоритету права перед іншими соціальними нормами (моралі, звичаїв тощо).

Одним із основних принципів державного нагляду відповідно до статті 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. N 877, є дотримання умов міжнародних договорів. А це означає, що вищезазначеним законом визначено верховенство умов міжнародних договорів, зокрема Конвенцій МОП, на підставі яких Держнаглядпраці та його територіальні органи забезпечують захист прав працівників шляхом здійснення державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, враховуючи вищенаведене <...> твердження проте, що норми названих Конвенцій МОП суперечать вимогам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є неправомірним, оскільки норми міжнародного права, які у встановленому порядку ратифіковані Україною, є актами вищої юридичної сили порівняно із законами України.

З метою забезпечення обов'язкового застосування актів міжнародного права кожна держава, яка є стороною міжнародного договору, зобов'язана свої національні закони привести у відповідність з актами міжнародного права.

Однак, оскільки Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. N 877 регулює порядок проведення перевірок не лише інспекторами праці, але й посадовими особами інших контролюючих органів, відповідно до статті 3 цього Закону його положення інспекторами праці мають дотримуватись лише у тій частині, що не врегульовані нормами названих Конвенцій МОП.

Щодо законів, які уповноважують спеціально уповноважений на те орган здійснювати державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, слід зазначити, що в Україні такими законодавчими нормами є:

Стаття 259 КЗпП України, якою визначено, що нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Стаття 35 Закону України "Про оплату праці" зазначає, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють Міністерство праці та його органи.