На Ваш лист від 10.01.2003 р. N к-47 повідомляємо.

Відповідно до статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору. Права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін. У цій же статті зазначено, що сфера застосування контракту визначається законами України.

Виходячи з цього, власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, укладення контракту лише у разі, коли він належить до категорії працівників, котрі згідно із законами України можуть працювати за контрактом. Якщо підприємство не застосовує у своїй діяльності закон, який дозволяє укладати з працівниками трудовий договір в формі контракту, то укладення контракту з працівником, якого наймають для виконання трудової функції бухгалтера не допускається.

Статтею 132 Кодексу законів про працю України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Статтею 133 Кодексу законів про працю України визначено, що відповідно до законодавства обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, зниженню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.