<...>

При визначенні терміна "роз'їзний характер робіт" необхідно виходити з організації (характеру) виконання (проведення) робіт. Така організація робіт передбачає виконання робіт на об'єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організацій, що пов'язано з поїздками в неробочий час від місця знаходження організації (збірного пункту) до місця роботи на об'єкті і назад.

Таке визначення поняття "роз'їзний характер робіт" наведено в Положенні про виплату надбавок, пов'язаних з пересувним та роз'їзним характером робіт в будівництві, затвердженим постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 01.06.89 р. N 169/10-87.

Як випливає із листа, за посадовою інструкцією інженера з комплектування устаткування й матеріалів прийом вантажів зі складів, супроводження їх до місця призначення і т. п. відноситься до його основних функціональних обов'язків, що виконуються ним у межах встановленого робочого часу.

Отже, робота інженера з комплектування устаткування й матеріалів не може розглядатися як така, що має роз'їзний характер.

Поїздки зазначених посадових осіб за межі населеного пункту (місця їхньої роботи) можуть розглядатись як службові відрядження.

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. N 59 та зареєстрованої в Мін'юсті 31.03.98 р. за N 218/2658 (із змінами), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Тобто однією з основних ознак службового відрядження працівника є виконання службового доручення "поза місцем його постійної роботи". Поїздка працівника в межах населеного пункту, де знаходиться місце його роботи, з метою виконання службового доручення не є відрядженням.