У Департаменті політики державного соціального страхування Мінпраці розглянуто лист щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням суміснику.

Статтею 21 КЗпП України визначено поняття трудового договору між працівником і власником підприємства, а також надано право працівнику додатково укладати трудовий договір на цьому ж або іншому підприємстві. Робота за наймом на цьому ж або іншому підприємстві відноситься до категорії - робота за сумісництвом, яка відповідно до статті 102-1 КЗпП України оплачується за фактично відпрацьований час.

Середня заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266.

Пунктом 21 Порядку передбачено, що застрахованій особі, яка працює за сумісництвом, оплачується листок непрацездатності у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем праці, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем праці. При цьому середню заробітну плату для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності необхідно обчислювати виходячи з розрахункового періоду за основним місцем праці, а сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.