У Департаменті політики державного соціального страхування Міністерства праці та соціальної політики розглянуто ваш лист щодо роз'яснення деяких питань стосовно обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням суміснику.

Пунктом 21 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1266, передбачено, що застрахованій особі, яка працює за сумісництвом, оплачується листок непрацездатності у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. При цьому середню заробітну плату для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності необхідно обчислювати виходячи з розрахункового періоду за основним місцем роботи, а сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Іншого чинним законодавством не передбачено.

Абзац 4 пункту 14 Порядку (обмеження середньоденної заробітної плати за останнім місяцем розрахункового періоду) застосовується для розрахунку середньоденної заробітної плати працівника за місцем роботи за сумісництвом лише у випадку, коли за основним місцем роботи у розрахунковому періоді відсутній заробіток, а за місцем роботи за сумісництвом він перевищує зазначений максимальний розмір середньоденної заробітної плати.