<...> Частиною другою статті 112 Закону N 489 було передбачено, що особи, які застраховані на добровільних засадах у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), та фізичні особи - підприємці, що сплачують єдиний податок, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону N 2240, за умови сплати страхових внесків (установленого розміру єдиного податку) не менше шести місяців протягом календарного року перед настанням страхового випадку. Мова йде про сплату страхових внесків та єдиного податку, включаючи періоди, коли до початку заняття підприємницькою діяльністю суб'єкт підприємницької діяльності працював найманим працівником і сплачував страхові внески.

З метою запобігання зловживанням суб'єктами підприємницької діяльності Законом N 107 доповнено статтю 4 Закону N 2240 новою частиною третьою, якою визначається право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг за умови сплати єдиного податку або страхових внесків на добровільних засадах не менше повних шести календарних місяців (з 1-го до 1-го числа) протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку.

У <...> прикладі страховий випадок настав у лютому 2008 року. Оскільки застрахована особа протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку сплачувала страхові внески на добровільних засадах лише один місяць, а до цього працювала найманим працівником та була платником єдиного податку, вона не має права на отримання допомоги по вагітності та пологах.