<...> звернення щодо роз'яснення чинного законодавства розглянуто Юридичним управлінням Міністерства і в межах своєї компетенції повідомляємо про наступне.

1. Відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 N 100, нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством (стаття 73 Кодексу законів про працю України. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Відповідно до частини третьої статті 56 Кодексу законів про працю України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав. Тобто, робота на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня не тягне за собою скорочення щорічної відпустки.

Оплата праці у випадку роботи на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

У випадку, коли працівник з незалежних від нього причин працював у режимі неповного робочого тижня, середньоденна заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки розраховується шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого періоду, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, установлених законодавством (стаття 73 КЗпП України, а також на кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював, при скороченому робочому тижні.

2. Відповідно до частини другої статті 23 Кодексу законів про працю України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" умови колективних договорів, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівника, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів.

3-6. Відповідно до пункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. N 58 (з наступними змінами і доповненнями), першу сторінку трудової книжки (на якій вказуються відомості про працівника) має підписати особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього поставити печатку підприємства (або печатку відділу кадрів), на якому вперше заповнюється трудова книжка.

Зазначеним правом не наділені ні фізичні особи - роботодавці, ні посадові особи державної служби зайнятості (які здійснюють свої функції щодо ведення трудових книжок працівників у межах, визначених пунктом 2.20-1 вищезазначеної Інструкції.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637.

Відповідно до зазначеного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Таким документом може бути, зокрема, письмовий трудовий договір, укладений між працівником і фізичною особою (роботодавцем). Форма трудового договору між працівником і фізичною особою (зразок) і Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою затверджені наказом Мінпраці від 08.06.2001 р. N 260.

Обов'язковість реєстрації трудового договору, укладеного між працівником і роботодавцем - фізичною особою, передбачено статтею 241 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання відповідно до Порядку, зазначеного вище.