У Департаменті політики державного соціального страхування Міністерства праці та соціальної політики розглянуто лист щодо застосування норми статті 112 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (далі - Закон N 489) при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" періоди знаходження застрахованої особи у страхових випадках (тимчасова непрацездатність, відпустка по вагітності та пологах, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) зараховуються до страхового стажу і дія статті 112 Закону N 489 на цих осіб не поширюється.

Розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику, який захворів з 15 квітня 2006 року і продовжує хворіти по цей час, здійснюється виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, обчисленої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266.

У вашому випадку, якщо перед настанням 2 страхового випадку не було робочих днів після закінчення 1 страхового випадку (тимчасова непрацездатність), допомога по тимчасовій непрацездатності працівнику повинна виплачуватись виходячи з фактичної заробітної плати, з якої були сплачені страхові внески у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку (15.04.2006 р.).

Підтвердженням факту сплати страхових внесків для найманих працівників є запис у трудовій книжці.

Частина перша статті 112 Закону N 489 передбачає обмеження розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності розміром мінімальної заробітної плати, якщо розмір допомоги, з урахуванням відсотків по страховому стажу, перевищує розмір мінімальної заробітної плати.