У зв'язку з великою кількістю звернень від робочих органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) щодо застосування норми статті 112 Закону України від 19.12.2006 N 489 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (далі - Закон N 489), що надходять до Департаменту політики державного соціального страхування Мінпраці, надсилаємо роз'яснення з цього питання для застосування в роботі та інформування робочих органів Фонду.

Норми статті 112 Закону N 489 слід застосовувати для страхових випадків, передбачених статтями 35, 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон), які настали починаючи з 1 січня 2007 року. На страхові випадки (у тому числі тимчасова непрацездатність, вагітність та пологи), які настали до 2007 року, незалежно від дати закриття та подання за місцем роботи лікарняного листка, ці норми не поширюються.

Відповідно до абзацу першого цієї статті застраховані особи - наймані працівники мають право на одержання матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку, починаючи з першого дня роботи. При цьому враховується сплата страхових внесків за період - 12 місяців перед настанням страхового випадку не залежно від місця роботи. Якщо такі застраховані особи протягом зазначеного періоду сплачували страхові внески менше 6 місяців, допомога по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах виплачується виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, обчисленої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 1266, але не вище розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку. Таким чином, у разі настання відпустки по вагітності та пологах або тимчасової непрацездатності, що триває декілька місяців, розмір допомоги, з урахуванням норм статей 37 і 39 Закону, не повинен перевищувати розмір мінімальної заробітної плати в розрахунку на кожний місяць.