Відповідно до пунктів 11, 14 Плану заходів з реалізації пілотного проєкту щодо імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України від 01.06.2023 N 150/445/2077/5/187 (зі змінами), пункту 8 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 N 423 (зі змінами), наказую:

1. Затвердити такі, що додаються:

Методичні рекомендації для працівників служб у справах дітей щодо організації соціального захисту дитини, постраждалої від кримінального правопорушення;

Методичні рекомендації щодо забезпечення органами опіки та піклування представництва інтересів дитини, яка вчинила кримінальне правопорушення, захисту її прав та інтересів.

2. Директорату з питань подолання складних життєвих обставин (Сакута М. А.) забезпечити розміщення Методичних рекомендацій для працівників служб у справах дітей щодо організації соціального захисту дитини, постраждалої від кримінального правопорушення, та Методичних рекомендацій щодо забезпечення органами опіки та піклування представництва інтересів дитини, яка вчинила кримінальне правопорушення, захисту її прав та інтересів на офіційному вебсайті Міністерства соціальної політики України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції Постоловську І. О.

1. Загальні положення

1.1. Методичні рекомендації для працівників служб у справах дітей щодо організації соціального захисту дитини, постраждалої від кримінального правопорушення (далі - Методичні рекомендації), розроблено на виконання завдання, визначеного пунктом 11 Плану заходів з реалізації пілотного проєкту імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України від 01.06.2023 N 150/445/2077/5/187.

1.2. Метою підготовки та застосування методичних рекомендацій є забезпечення вжиття службами у справах дітей заходів і координації дій уповноважених суб'єктів, визначених законодавством, за місцем проживання/перебування дитини, яка постраждала від кримінального правопорушення, з надання їй необхідної комплексної допомоги (соціальної, психологічної, медичної, безоплатної правничої тощо).

Визначений Методичними рекомендаціями алгоритм забезпечення соціального захисту дітей, постраждалих від кримінальних правопорушень, застосовується стосовно всіх дітей віком до 18 років (повноліття).

1.3. Терміни у Методичних рекомендаціях вживаються в таких значеннях:

дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом вона не набуває прав повнолітньої раніше;

дитина, постраждала від кримінального правопорушення, - дитина, щодо якої було вчинено одне або декілька кримінальних правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України (далі - Кримінальний кодекс);

потерпіла дитина - дитина, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди та якою особисто, або законним представником якої, або іншою особою (адвокатом, вчителем, представником територіальної громади) подано до правоохоронних органів заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до кримінального провадження як потерпілої особи;

кримінальне правопорушення - передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення;

дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, - дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні;

дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, - дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров'я та розвиток у зв'язку з інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у конфлікті із законом, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від психотропних речовин та інших видів залежності, жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків, обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини;

жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, насильства за ознакою статі, булінгу (цькування), мобінгу (цькування), а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини;

дитина, яка постраждала від домашнього насильства, - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства;

дитина, яка постраждала від насильства за ознакою статі - особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку та зазнала насильства за ознакою статі або стала свідком (очевидцем) такого насильства;

дитина, яка постраждала від торгівлі людьми, - дитина, яка стала об'єктом торгівлі людьми і визнана такою відповідно до положень Закону України "Про протидію торгівлі людьми".

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у законах України "Про охорону дитинства", "Про соціальні послуги", "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю", "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", "Про запобігання та протидію домашньому насильству", "Про протидію торгівлі людьми", Кримінальному кодексі.

2. Повноваження служб у справах дітей щодо організації соціального захисту дитини, постраждалої від кримінальних правопорушень

2.1. Право на захист від усіх форм насильства визначено статтею 10 Закону України "Про охорону дитинства", якою установлено, що держава здійснює захист дитини від:

усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;

втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

2.2. Необхідна дитині та особам, які піклуються про неї, допомога надається через органи опіки та піклування, служби у справах дітей із залученням фахівців надавачів соціальних та інших послуг з урахуванням потреб дитини.

2.3. Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" під соціальним захистом дітей потрібно розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів, зазначених у цьому Законі, щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки.

2.4. Основними завданнями служб у справах дітей щодо організації соціального захисту дитини, постраждалої від кримінального правопорушення є:

розроблення та реалізація самостійно або разом із відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими організаціями заходів щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дитини;

координація зусиль місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у розв'язанні питань, пов'язаних із соціальним захистом дитини.

2.5. Для забезпечення виконання цих завдань, а також здійснення координуючої та контролюючої функцій службам у справах дітей надано такі права:

приймати з питань, що належать до їх компетенції, рішення, які є обов'язковими до виконання місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами;

звертатися у разі порушення прав і законних інтересів дитини, а також з питань надання їм допомоги до відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності;

порушувати перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання про направлення до спеціальних установ для дітей, закладів освіти (незалежно від форми власності) дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах;

представляти в разі необхідності інтереси постраждалої дитини в судах, у їх відносинах з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності;

запрошувати для бесіди батьків або опікунів, піклувальників дитини, постраждалої від кримінального правопорушення, посадових осіб до служби у справах дітей з метою з'ясування причин та умов, які призвели до порушення прав дитини, вживати заходів щодо їх усунення;

порушувати перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питань притягнення до відповідальності згідно із законом фізичних та юридичних осіб, які допустили порушення прав, свобод і законних інтересів дитини;

відвідувати дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах і перебуває на обліку в службі у справах дітей, за місцем її проживання, навчання і роботи;

вживати інших заходів для соціального захисту дитини, постраждалої від кримінального правопорушення.

2.6. Ключова роль щодо забезпечення прав та інтересів дитини належить службам у справах дітей територіальних громад.

Основними завданнями та повноваженнями служб у справах дітей міських, районних у містах рад і служб у справах дітей сільських, селищних рад щодо забезпечення соціального захисту дітей, у тому числі дітей, постраждалих від кримінальних правопорушень, відповідно до примірних положень, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 16.09.2021 N 518, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2021 за N 1383/37005, є:

організація та проведення разом із виконавчими органами міських, районних у місті, сільських, селищних рад, уповноваженими підрозділами органів Національної поліції заходів щодо соціального захисту дітей, виявлення причин, що зумовлюють дитячу бездоглядність і безпритульність, запобігання вчиненню дітьми правопорушень;

вжиття заходів із виявлення дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, дитини, яка залишилася без батьківського піклування;

забезпечення безпеки дитини, стосовно якої надійшла інформація про жорстоке поводження з нею або загрозу її життю чи здоров'ю, шляхом:

невідкладного проведення оцінки рівня безпеки дитини разом із уповноваженим підрозділом територіального органу Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи або іншим надавачем соціальних послуг, представником закладу охорони здоров'я, у разі необхідності - із залученням інших фахівців;

вжиття в разі необхідності заходів щодо організації надання дитині необхідної медичної допомоги, її тимчасового влаштування;

підготовка клопотання до органу опіки та піклування про невідкладне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, у разі підтвердження факту загрози її життю чи здоров'ю;

підготовка за участю виконавчих органів міських, районних у містах рад документів для звернення органу опіки та піклування до суду про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини у батьків без позбавлення їх батьківських прав;

розроблення та проведення заходів щодо захисту прав і законних інтересів дитини, яка постраждала від домашнього насильства;

прийом та розгляд заяв і повідомлень про домашнє насильство стосовно дитини, в тому числі повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, і вжиття відповідних заходів для забезпечення соціального захисту постраждалої дитини;

інформування дитини, яка постраждала від домашнього насильства, її батьків, інших законних представників, якщо вони не є кривдниками дитини, про права дитини, заходи, у яких вони можуть узяти участь, та послуги, якими вони можуть скористатися;

розгляд в установленому порядку звернень громадян, зокрема звернень дитини щодо неналежного виконання батьками, іншими законними представниками обов'язків з виховання або щодо зловживання ними своїми правами.

2.7. Представник служби у справах дітей за процесуальним рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді або суду може бути залучений як законний представник дитини, яка постраждала від кримінального правопорушення, в межах кримінального провадження відповідно до статті 44 Кримінального процесуального кодексу України (далі - Кримінальний процесуальний кодекс). У такому разі представник служби у справах дітей бере участь разом із дитиною у всіх слідчих (розшукових) і процесуальних діях у межах кримінального провадження та діє в найкращих інтересах дитини.

2.8. Представник служби у справах дітей може взаємодіяти у межах компетенції із психологом, якого залучено до кримінального провадження, для участі у слідчій (розшуковій) дії та процесуальній дії за участю дитини, яка є потерпілою у кримінальному провадженні.

Якщо до кримінального провадження не залучено психолога, представник служби у справах дітей звертає на це увагу законного представника дитини та інформує його про те, що залучення психолога (або педагога) до кримінального провадження за участю малолітньої, неповнолітньої особи є обов'язковим у випадках, визначених Кримінальним процесуальним кодексом, а дізнавач, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд можуть залучати психолога, відомості про якого наявні в Реєстрі психологів, які залучаються до кримінальних проваджень за участю малолітніх, неповнолітніх осіб через регіональні/міжрегіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги, в порядку, відповідно до Порядку реалізації пілотного проекту щодо залучення психологів до кримінальних проваджень за участю малолітніх, неповнолітніх осіб через регіональні/міжрегіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора від 07.02.2023 N 493/5/67/32.

2.9. Завдання та повноваження служб у справах дітей обласних, Київської міської державних адміністрацій та служб у справах дітей районної, районної у місті Києві державної адміністрації визначено відповідними типовими положеннями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2007 N 1068.

2.10. Під час виконання повноважень щодо захисту прав та інтересів дитини, постраждалої від кримінального правопорушення, представник служби у справах дітей повинен діяти виключно в найкращих інтересах дитини. При визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній ситуації потрібно в комплексі оцінювати дотримання усіх складових принципу забезпечення найкращих інтересів дитини із урахуванням:

поглядів дитини;

її індивідуальності;

збереження сімейного оточення та підтримки відносин (які не шкодять дитині);

піклування про дитину, захисту і безпеки дитини;

уразливого стану дитини;

її права на охорону здоров'я та освіту.

3. Ідентифікація дитини, постраждалої від кримінального правопорушення

3.1. Для належної ідентифікації дитини, яка потребує соціального захисту внаслідок вчинення стосовно неї кримінального правопорушення, надання такій дитині комплексної допомоги та захисту, важливо розпізнавати діяння (дії або бездіяльність), що мають ознаки злочину (злочинів) та інших правопорушень, порушують права дитини.

3.2. Кримінальним кодексом передбачено захист дитини від будь-яких форм фізичного, психологічного, сексуального або економічного та інших форм жорстокого поводження, вчинених у сім'ї або поза нею, близькими родичами, членами сім'ї, третіми особами.

Далі в таблиці наведено визначений Кримінальним кодексом перелік кримінальних правопорушень (суспільно небезпечних діянь), які можуть бути вчинені стосовно дитини, та зазначено статті, якими передбачено відповідальність за такі правопорушення.

Цей перелік кримінальних правопорушень не є вичерпним.

3.3. Відповідно до законодавства України дитина, яка постраждала від кримінального правопорушення, вважається такою, що перебуває у складних життєвих обставинах внаслідок жорстокого поводження або вчинення інших протиправних дій стосовно неї. Також факт перебування дитини у складних життєвих обставинах установлюється за результатами оцінювання її потреб після проведення оцінки рівня безпеки дитини.

3.4. Окремі з наведених у таблиці правопорушень можуть бути виявлені безпосередньо працівниками служб у справах дітей при виконанні ними своїх повноважень щодо захисту прав дитини, під час самозвернення дитини до служби у справах дітей, отримання повідомлень від різних суб'єктів захисту прав дитини.

3.5. За деякі форми протиправних діянь (дій або бездіяльності) щодо дитини передбачено адміністративну відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - Кодекс про адмінпорушення). Такі випадки також потребують реагування з боку суб'єктів захисту прав дитини, в тому числі представників служб у справах дітей. Зокрема адміністративні правопорушення щодо дитини передбачено такими статтями Кодексу про адмінпорушення: 180 (доведення неповнолітнього до стану сп'яніння), 173-2 (вчинення домашнього насильства), 173-4 (булінг (цькування) учасника освітнього процесу), 184 (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей).

Варто враховувати, що відповідно до статті 255 Кодексу про адмінпорушення уповноважені посадові особи органів опіки та піклування мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтями:

184 (частини п'ята та шоста) - невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у тому числі вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення;

188-50 - невиконання законних вимог посадових (службових) осіб органу опіки та піклування, недопущення тим із батьків або тим з інших членів родини, з яким проживає дитина, або особою, яка проживає з таким із батьків (дитиною), посадових (службових) осіб органу опіки та піклування до обстеження умов проживання дитини, створення перешкод посадовим (службовим) особам органу опіки та піклування при здійсненні інших визначених для них законом повноважень.

Невиконанням законних вимог посадових (службових) осіб органу опіки та піклування, створенням перешкод посадовим (службовим) особам органу опіки та піклування при здійсненні визначених для них законом повноважень можуть вважатися також невиконання батьками, опікунами, піклувальниками рішення органу опіки та піклування щодо збереження майна дитини; недопущення посадових осіб органу опіки та піклування до проведення інспекційних відвідувань з метою здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, що здійснюється з метою контролю за цільовим витрачанням аліментів відповідно до частини першої статті 186 Сімейного кодексу України.

При складанні протоколів про зазначені адміністративні правопорушення необхідно керуватися Інструкцією з оформлення посадовими особами органів опіки та піклування матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 06.08.2019 N 1201, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.08.2019 за N 976/33947.

3.6. Також особливої уваги служб у справах дітей потребують діти, які залишилися без батьківського піклування внаслідок затримання особи, на утриманні якої вони перебувають (один із батьків / інший законний представник дитини) на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання.

Відповідно до частини дев'ятої статті 191 Кримінального процесуального кодексу уповноважена службова особа, яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання, зобов'язана негайно повідомити про наявність на утриманні такої особи дитини, яка залишається без батьківського піклування, уповноважений підрозділ органу Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування такої дитини для вжиття невідкладних заходів щодо її тимчасового влаштування.

Тимчасове влаштування такої дитини проводиться відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 N 866, організація надання їй необхідної підтримки та допомоги - згідно з Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 N 585.

4. Першочергові заходи реагування на загрозу життю та здоров'ю дитини. Оцінювання рівня безпеки дитини. Забезпечення безпеки дитини, постраждалої від кримінального правопорушення. Взаємодія з іншими уповноваженими суб'єктами захисту прав дитини

4.1. Механізм реагування на випадки загрози життю та здоров'ю дитини, у тому числі внаслідок вчинення стосовно дитини кримінального правопорушення, визначено Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 N 585 (далі - Порядок N 585).

4.2. У разі виявлення дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах внаслідок жорстокого поводження з нею, служба у справах дітей разом із підрозділом органу Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, надавачем соціальних послуг у територіальній громаді, представником закладу охорони здоров'я, які діють у межах своїх повноважень, протягом однієї доби проводить оцінку рівня безпеки дитини за формою згідно з додатком 10 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 N 866 (далі - Порядок N 866). У разі потреби та з урахуванням обставин до проведення такої оцінки можуть бути додатково залучені інші фахівці в межах їхніх повноважень (психолог, педагог закладу освіти, в якому навчається дитина тощо).

Така оцінка допомагає визначити рівень небезпеки для дитини та з'ясувати, яких першочергових заходів реагування та захисту дитини потрібно вжити, а також якої допомоги та підтримки потребують дитина та її сім'я.

Працівник служби у справах дітей дотримується дитиноцентрованого підходу, що полягає, зокрема, в урахуванні можливості уникнення обставин, за яких залучається декілька психологів для взаємодії з дитиною, щодо якої службою у справах дітей забезпечуються заходи соціального захисту і здійснюється координація суб'єктів за місцем проживання/перебування дитини, яка постраждала від кримінального правопорушення, надання їй необхідної комплексної допомоги (соціальної, медичної, правничої тощо).

4.3. Також при проведенні оцінки рівня безпеки дитини важливо звернути особливу увагу на те, чи діють батьки / інші законні представники дитини в її найкращих інтересах, чи безпечно дитині в місці її проживання / тимчасового перебування. За наявності конфлікту інтересів між батьками / іншими законними представниками дитини та дитиною представник служби у справах дітей повинен негайно вжити всіх заходів для тимчасового влаштування дитини у безпечне місце, де вона буде захищеною фізично та психологічно.

4.4. Проведення оцінки рівня безпеки дитини є обов'язковою у разі виявлення:

- жорстокого поводження з дитиною, у тому числі пов'язаного з:

будь-якою формою рабства або практикою, подібною до рабства, зокрема продажем дітей та торгівлею ними, борговою залежністю, примусовою чи обов'язковою працею, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

вчиненням сексуального насильства стосовно дитини;

використанням, вербуванням або пропонуванням дитини для зайняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, інших предметів порнографічного змісту;

роботою, яка за змістом чи умовами виконання може заподіяти шкоду фізичному або психічному здоров'ю дитини;

використанням дитини в жебрацтві, втягненням її в жебрацтво (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб);

втягненням дитини у злочинну діяльність, залученням її до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин;

діями, що призвели до виникнення обставин, за яких дитина стала очевидцем злочину проти життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканності особи;

діяннями (діями або бездіяльністю) домашнього насильства, внаслідок якого дитина постраждала або свідком (очевидцем) якого вона була;

вчиненням булінгу (цькування) стосовно дитини;

- загрози життю або здоров'ю дитини, у тому числі пов'язаної з:

незабезпеченням дитини належним харчуванням, необхідною медичною допомогою, відповідним для її віку доглядом;

залишенням дитини віком до 7 років або дитини в безпорадному стані (хворої, з обмеженням життєдіяльності тощо) в приміщенні, громадському або іншому місці без нагляду осіб, які досягли 14-річного віку;

залишенням дитини віком до 10 років більше ніж на півгодини на вулиці без відповідного для природно-кліматичних умов одягу або без дотримання відповідного для віку температурного режиму;

залишенням дитини під наглядом осіб з наявними ознаками алкогольного чи наркотичного сп'яніння, перебування під дією психоактивних речовин, вираженого психічного розладу;

невідкладним станом батьків дитини, що є прямою загрозою їхньому життю та здоров'ю або їх оточенню;

обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій, збройних конфліктів тощо;

наявною у правоохоронних органів інформацією про можливий та/або підтверджений факт вчинення злочину проти життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканності дитини, у тому числі викрадення, торгівлі дітьми.

4.5. Для забезпечення своєчасного реагування правоохоронних органів на факти жорстокого поводження з дитиною із внесенням за наявності підстав відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і відкриття кримінального провадження за відповідною статтею Кримінального кодексу України служба у справах дітей зобов'язана невідкладно повідомити:

про дитину, яка постраждала від торгівлі людьми, - орган Національної поліції, а також структурний підрозділ місцевої держадміністрації, відповідальний за проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, для вжиття відповідних заходів згідно із законодавством;

про дитину, яка постраждала від домашнього або сексуального насильства, - орган Національної поліції, а також структурний підрозділ райдержадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), сільської, селищної ради, до повноважень якого належить організація та проведення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, для вжиття відповідних заходів згідно із законодавством;

про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження, не пов'язаного з домашнім насильством, - орган Національної поліції.

У разі виявлення фактів / отримання інформації про ймовірність вчинення щодо дитини дій, які можуть містити ознаки злочину (залишення її в небезпеці; неналежне виконання обов'язків щодо охорони її життя та здоров'я; злісне невиконання обов'язків із догляду за дитиною, щодо якої встановлено опіку чи піклування; зловживання опікунськими правами; втягнення дитини у протиправну діяльність; схиляння до вживання наркотичних засобів і психотропних речовин тощо) також необхідно інформувати про це орган Національної поліції.

Працівник служби у справах дітей, який став очевидцем вчинення кримінального правопорушення стосовно неповнолітньої особи, першочергово вживає невідкладних заходів забезпечення безпеки постраждалої дитини, визначених пунктом 4.8 Методичних рекомендацій. У разі нагальної потреби такому працівнику доцільно перебувати на місці події до прибуття дізнавача, слідчого, прокурора для подальшої участі у проведенні слідчих дій з метою забезпечення найкращих інтересів дитини у кримінальному провадженні.

4.6. При проведенні оцінки рівня безпеки дитини потрібно обов'язково враховувати думку дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Бесіда з дитиною проводиться у безпечній та комфортній для неї обстановці у присутності батьків / інших законних представників, які діють в її інтересах. У разі виявлення конфлікту інтересів між дитиною та її батьками / законними представниками (наприклад, якщо вони жорстоко поводяться з дитиною, неналежно виконують свої обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею, діють усупереч найкращим інтересам дитини), бесіду варто проводити за їх відсутності. Наявність конфлікту інтересів також є підставою для реалізації права працівника служби у справах дітей представляти інтереси дитини у суді, брати участь у розгляді судом справ щодо неї для забезпечення захисту її прав та інтересів. Тривалість бесіди визначається з урахуванням віку та індивідуальних особливостей дитини, рівня її розвитку, але не може перевищувати двох годин на день з перервою (безперервно - не більше ніж упродовж години). До бесіди за необхідності залучається фахівець (наприклад, психолог), який має відповідну кваліфікацію або пройшов відповідне навчання.

Під час проведення оцінки рівня безпеки дитини, яка постраждала від кримінального правопорушення, або стала його свідком, або щодо якої є така ймовірність, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини під час бесіди з нею не варто з'ясовувати обставини вчинення злочину та ставити запитання, які можуть травмувати дитину, негативно вплинути на її психологічний та емоційний стан. Для недопущення повторної травматизації постраждалої дитини її опитування щодо обставин вчинення злочину має проводитись під час проведення досудового розслідування в межах кримінального провадження спеціально підготовленим фахівцем (психологом) із застосуванням дружньої до дитини методики "зеленої кімнати" і моделі "Барнахус".

4.7. За результатами проведення оцінки рівня безпеки дитини на підставі отриманої інформації про стан дитини на момент виявлення, забезпечення її потреб, умови проживання, спроможність батьків / інших законних представників здійснювати догляд за нею та гарантувати її безпеку встановлюється рівень безпеки дитини ("дуже небезпечно"; "небезпечно"; "ознаки небезпеки відсутні"; "безпечно") відповідно до якого служба у справах дітей вживає відповідних заходів щодо безпечного перебування дитини.

4.8. У разі встановлення рівня безпеки "дуже небезпечно" та підтвердження факту загрози життю чи здоров'ю дитини вживаються заходи для негайного відібрання дитини у батьків, інших законних представників, осіб, які фактично здійснюють догляд за нею, а також невідкладні заходи забезпечення її безпеки, зокрема:

направлення дитини до закладу охорони здоров'я для обстеження стану її здоров'я, надання необхідної медичної допомоги (в тому числі в стаціонарних умовах), документування факту жорстокого поводження з нею, проведення судово-медичної експертизи (в разі потреби);

тимчасове влаштування дитини відповідно до пункту 31 Порядку N 866;

влаштування дитини разом з одним із батьків / законним представником до притулку для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, центру соціально-психологічної допомоги або іншого закладу, який надає соціальну послугу притулку (якщо внаслідок вчинення домашнього насильства дитина постраждала разом з одним із батьків / законним представником);

невідкладне надання дитині психологічної допомоги відповідним підготовленим фахівцем (психолог, психотерапевт). Для цього службі у справах дітей необхідно налагодити взаємодію із закладами, установами та організаціями в територіальній громаді, у штаті яких є такі фахівці (центр соціальних служб або центр надання соціальних послуг, заклад освіти, мобільна бригада соціально-психологічної допомоги, заклад охорони здоров'я, неурядова організація тощо).

4.9. Після вжиття невідкладних заходів для забезпечення безпеки дитини служба у справах дітей в той же день подає до органу опіки та піклування клопотання про невідкладне відібрання дитини у батьків. Питання невідкладного відібрання дитини розглядається уповноваженою особою органу опіки та піклування протягом одного дня та відповідно до статті 170 Сімейного кодексу України приймається рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

Про відібрання дитини у батьків орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення звертається до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав, про відібрання дитини в матері, батька без позбавлення батьківських прав.

4.10. При підготовці службою у справах дітей позову про позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав потрібно забезпечити належну підготовку документів, що підтверджують наявність підстав для подання позову та обґрунтовують такий позов, зокрема, свідчать про неспроможність батьків виконувати свої обов'язки з догляду та виховання дитини та про існування внаслідок цього загрози її життю і здоров'ю. Також варто надати інформацію та матеріали щодо проведеної з сім'єю роботи зі сприяння в подоланні складних життєвих обставин сім'ї, надання їй підтримки у виконанні обов'язків з догляду та виховання дитини, посилення виховного потенціалу батьків.

4.11. Відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", діти є суб'єктами права на безоплатну вторинну правничу допомогу та мають право на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 зазначеного Закону (захист; здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складання документів процесуального спрямування).

Для надання відповідних правничих послуг дитині призначається адвокат або визначається працівник центру з надання безоплатної правничої допомоги, із наданням йому відповідних повноважень.

Представляти інтереси дитини в кримінальному провадженні під час досудового розслідування та/або судового розгляду може виключно представник у кримінальному провадженні, яким відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу є адвокат.

Готувати документи процесуального характеру (заяви, клопотання, заперечення тощо) може призначений центром з надання безоплатної правничої допомоги адвокат (представник у кримінальному провадженні) або уповноважений працівник центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Для отримання дитиною одного з видів вищезазначених правничих послуг законний представник / патронатний вихователь дитини, яка є потерпілою у кримінальному провадженні, подає до центру з надання безоплатної правничої допомоги звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

У разі небажання батьків / інших законних представників дитини звертатися до центру з надання безоплатної правничої допомоги представник служби у справах дітей має вжити дієвих заходів для забезпечення права дитини на безоплатну вторинну правничу допомогу.

У разі відсутності в штаті служби у справах дітей юриста, який може забезпечити підготовку позову, іншого процесуального документа і представництво інтересів дитини в суді, доцільно взаємодіяти з центром з надання безоплатної правничої допомоги з метою призначення адвоката (представника в кримінальному провадженні) або уповноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги для надання відповідних правничих послуг.

4.12. Прийняття судом рішення про позбавлення батьків дитини батьківських прав або про відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав є підставою для надання дитині статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та взяття дитини на відповідний облік.

4.13. У разі встановлення рівня безпеки "небезпечно" проводиться оцінка потреб дитини та її сім'ї, за результатами якої приймається рішення про вжиття негайних дій у межах роботи з сім'єю, забезпечуються відповідні заходи реагування та підтримки. Таку оцінку проводить фахівець із соціальної роботи або надавач соціальних послуг за формою, визначеною наказом Мінсоцполітики від 13.07.2018 N 1005 "Про затвердження форм обліку соціальної роботи з сім'ями / особами, які перебувають у складних життєвих обставинах", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за N 943/32395). У разі встановлення рівня безпеки "ознаки небезпеки відсутні" також проводиться оцінювання потреб дитини та її сім'ї.

Інформація про вжиті негайні заходи для забезпечення безпеки та захисту дитини, в тому числі з надання їй соціальної послуги екстреного (кризового) втручання, обов'язково зазначається в акті проведення оцінки рівня безпеки дитини.

4.14. Установлення рівня безпеки дитини "безпечно" за відсутності ознак вразливості сім'ї дитини не потребує подальших дій служби у справах дітей та інших суб'єктів.

4.15. У разі підтвердження за результатами оцінювання потреб дитини та її сім'ї наявності складних життєвих обставин, зокрема умов чи обставин, що негативно впливають на життя, стан здоров'я, розвиток дитини та призводять до неналежного рівня задоволення її індивідуальних потреб, копія відповідного акта передається до служби у справах дітей протягом одного робочого дня після його підписання.

4.16. Підтвердження факту перебування дитини в складних життєвих обставинах, у тому числі внаслідок вчинення жорстокого поводження з нею, інших кримінальних правопорушень, є підставою для взяття дитини на облік службою у справах дітей за місцем її проживання (перебування).

Також підставою для взяття дитини на такий облік є отримана від органів Національної поліції інформація (з подальшим наданням копій відповідних матеріалів, що підтверджують зазначені обставини чи факти) про:

обставини вчинення жорстокого поводження з дитиною, зокрема домашнього насильства стосовно дитини;

факти вчинення сексуального насильства стосовно дитини;

притягнення законних представників дитини до відповідальності за ухилення від виконання своїх обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини;

злісне невиконання встановлених законом обов'язків із догляду за дитиною;

інші порушення прав дитини.

4.17. У разі вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі щодо дитини важливим є застосування спеціальних заходів протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, що є дієвим механізмом припинення насильства та забезпечення безпеки дитини. Одним із таких спеціальних заходів є видача обмежувального припису стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це визначений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав особи чи встановлення для особи, яка вчинила домашнє насильство або насильство за ознакою статі, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису в інтересах дитини мають батьки, інші її законні представники, в тому числі родичі (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха, вітчим; орган опіки та піклування.

За наявності конфлікту інтересів між дитиною та її батьками / іншими законними представниками службі у справах дітей необхідно забезпечити підготовку та подання до суду заяви органу опіки та піклування про видачу обмежувального припису.

Обмежувальним приписом визначається один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або встановлення для нього обов'язків:

заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою, контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається на строк від 1 до 6 місяців і може бути продовжено.

4.18. Важливим елементом організації соціального захисту дитини, яка постраждала від жорстокого поводження чи інших форм насильства, є своєчасне виявлення постраждалої дитини та передання інформації до уповноважених органів відповідно до законодавства.

Згідно з Порядком N 585 у разі виявлення дитини, яка перебуває в складних життєвих обставинах внаслідок жорстокого поводження з нею або наявності загрози її життю чи здоров'ю, суб'єкти, юридичні та фізичні особи, яким стало відомо про таку дитину, зобов'язані невідкладно (у строк, що не перевищує однієї доби) повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення та (або) проживання (перебування) такої дитини.

Для забезпечення неухильного виконання вимог законодавства щодо такого інформування службі у справах дітей важливо налагодити ефективну взаємодію з усіма суб'єктами, які можуть виявити постраждалу дитину, проводити систематичну інформаційно-роз'яснювальну роботу в територіальній громаді з метою інформування про обов'язковість невідкладного повідомлення про випадки жорстокого поводження з дитиною або вчинення щодо неї будь-яких протиправних діянь, поширення контактної інформації (у тому числі через засоби електронної комунікації) органів і служб, до яких необхідно звертатися для подання відповідних повідомлень/звернень.

4.19. Дитина, яка зазнала жорстокого поводження, домашнього насильства або постраждала від іншого кримінального правопорушення, може бути виявлена через її самозвернення (в усній або письмовій формі, у тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації) до будь-якого суб'єкта.

Усі звернення та повідомлення стосовно дітей, які постраждали від жорстокого поводження або інших форм насильства, служба у справах дітей повинна реєструвати в журналі обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, що ведеться згідно з додатком до Порядку N 585.

4.20. Для забезпечення реалізації права дитини на захист від різних форм насильства, порушення її прав і свобод необхідно забезпечити доступ дітей до інформації (у зрозумілій для дітей формі) про:

гарантоване кожній дитині право на захист від усіх форм насильства;

неприпустимість застосування батьками фізичних покарань дитини та гарантоване законом право дитини на захист від усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з боку батьків або осіб, які їх замінюють;

форми та прояви жорстокого поводження та інших форм насильства щодо дитини;

органи та установи, до яких дитина може звернутися за захистом своїх прав, отриманням необхідної консультації та підтримки (в тому числі анонімно);

способи звернення дитини за захистом своїх прав та інтересів, контакти відповідних органів, служб та фахівців.

Важливо інформувати дітей про можливість звернутися за консультацією та підтримкою на регіональні та загальнонаціональні гарячі лінії, зокрема, на Єдину національну телефонну гарячу лінію (Кол-центр) щодо звернень та повідомлень про домашнє насильство, насильство за ознакою статі та насильство стосовно дітей (15 - 47) та Національну дитячу гарячу лінію 0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного).

5. Організація соціального захисту дитини, постраждалої від кримінального правопорушення, підтримка сім'ї дитини

5.1. Після взяття дитини на облік служба у справах дітей протягом 7 робочих днів забезпечує складання індивідуального плану соціального захисту дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах (далі - індивідуальний план).

Індивідуальний план розробляється на основі результатів оцінювання потреб дитини та її сім'ї і складається за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 26.03.2021 N 151, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.05.2021 за N 669/36291.

Індивідуальний план містить:

інформацію про потреби дитини, заходи щодо їх задоволення, відповідальних виконавців, строки та стан його виконання;

заходи із соціальної підтримки сім'ї дитини;

інформацію про перегляд та коригування заходів.

5.2. В індивідуальному плані соціального захисту дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах внаслідок вчинення стосовно неї кримінального правопорушення, передбачаються зокрема, заходи щодо:

забезпечення права дитини на захист та недопущення повторного вчинення щодо неї злочину чи порушення її прав;

надання дитині необхідних соціальних послуг, зокрема послуги соціально-психологічної реабілітації, медичної, соціальної, психологічної допомоги;

отримання безоплатної первинної правничої допомоги (інформування особи про її права, свободи та обов'язки, порядок їх реалізації та виконання, відновлення прав у разі їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб); безоплатної вторинної правничої допомоги (захист; здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру); можливості призначення представника у кримінальному провадженні (адвоката) центром з надання безоплатної правничої допомоги;

проведення профілактичної роботи з батьками, іншими законними представниками дитини, які вчиняють жорстоке поводження з дитиною або злісно не виконують своїх батьківських обов'язків, надання їм необхідних послуг відповідно до визначених потреб.

5.3. Індивідуальний план підписується членами міждисциплінарної команди та затверджується комісією з питань захисту прав дитини. Строк його затвердження не повинен перевищувати 14 календарних днів з дати взяття дитини на облік.

Якщо батьки / інші законні представники дитини не є кривдниками чи обвинуваченими у вчиненні злочину щодо дитини, не ухиляються від захисту прав та інтересів дитини з метою забезпечення їх активної участі у реалізації заходів, визначених в індивідуальному плані, такий план рекомендується погоджувати з батьками / одним із батьків / іншими законними представниками дитини.

5.4. Служба у справах дітей координує діяльність щодо виконання індивідуального плану та для забезпечення його виконання в межах наданих повноважень надсилає його копію кожному члену міждисциплінарної команди, а також батькам / іншим законним представникам дитини (якщо вони не є кривдниками) протягом однієї доби.

Суб'єкти, які є виконавцями індивідуального плану, зобов'язані щокварталу (або на вимогу) надавати службі у справах дітей звіт про стан його виконання в межах своїх повноважень.