Відділ організації заробітної плати та удосконалення законодавства з оплати праці Департаменту з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянув ваш лист і повідомляє.

Згідно з нормами чинного законодавства (ст. 96 КЗпП України, ст. 6 Закону України "Про оплату праці" основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає в себе тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оплату праці" підприємства самостійно, з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють в колективному договорі форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

Основною державною гарантією в оплаті праці, яка має враховуватись підприємствами усіх форм власності і господарювання, є мінімальна заробітна плата.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну норму праці (обсяг робіт).

Статтею 21 вищезазначеного Закону передбачається, що розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі, якщо працівником не виконана норма праці.

Як зазначалося вище, право вибору форми і системи оплати праці надано підприємству. У кожному окремому випадку застосовується саме та форма оплати праці, яка найбільше відповідає організаційно-технічним умовам виробництва і тим самим сприяє поліпшенню результатів трудової діяльності.