Управління нагляду Мінсоцполітики розглянуло лист [...] щодо роз'яснень з питання надання матеріального забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - матеріальне забезпечення) застрахованим особам під час перебування у простої.

За результатами спільного опрацювання порушеного питання з представниками виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, Мінсоцполітики, Мінекономіки, Держпраці повідомляємо наступне.

Статтею 34 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (абзац перший статті 113 КЗпП).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Слід зазначити, що законодавством не визначено умови щодо присутності/відсутності працівників на робочому місці під час простою.

Умови надання матеріального забезпечення, зокрема, допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).

Статтею 19 Закону передбачено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення, яке виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю.

Разом з тим статтею 22 Закону встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати у разі настання в неї страхового випадку.

Статтею 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оплата простою не з вини працівника згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713, віднесена до гарантійних і компенсаційних виплат фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час.