Директоратом норм та стандартів гідної праці разом з Департаментом у справах ветеранів, осіб з інвалідністю та постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерства соціальної політики розглянуто запит і в межах компетенції повідомляється.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про відпустки" (далі - Закон) за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Пунктом 22 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, віднесеним до категорій 1 та 2, державою гарантовані компенсації та пільги, зокрема щодо отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік.

Зазначена додаткова відпустка належить до інших видів відпусток, встановлених законодавством (частина друга статті 4 Закону). Така відпустка є гарантованою державою пільгою, а тому роботодавець зобов'язаний забезпечити право працівника на відпустку впродовж календарного року. На відміну від щорічних відпусток, ця відпустка не пов'язана з робочим процесом і надається незалежно від часу роботи на підприємстві, в установі, організації. Ця відпустка не продовжується на період святкових і неробочих днів та у разі тимчасової непрацездатності, не ділиться на частини, не переноситься на наступний рік, а також за неї не провадиться виплата грошової компенсації.

Оскільки працівник з числа осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 1 та 2, повинен скористатися правом на додаткову відпустку тривалістю 16 календарних днів впродовж календарного року, крім заяви про надання такої відпустки він має надати роботодавцю довідку з попереднього місця роботи про те, що він такою відпусткою у відповідному році не скористався.

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.