Директорат норм та стандартів гідної праці розглянув звернення стосовно деяких питань щодо роботи за сумісництвом та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до частини 2 статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) працівник має право укладати разом з основним трудовим договором інші трудові договори з одним або декількома роботодавцями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Відповідно до цієї норми КЗпП робота може здійснюватися на умовах сумісництва.

Для бюджетних установ робота за сумісництвом урегульована постановою Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.93 р. N 245 (далі - постанова N 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим спільним наказом Мінпраці, Мін'юсту та Мінфіну від 28.06.93 р. N 43 (далі - Положення N 43).

Так, відповідно до пункту 1 Положення N 43 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (пункт 2 постанови N 245).

Разом з тим, в окремих випадках, визначених законодавством ( Закон України "Про запобігання корупції", постанова N 245), виконувати роботу на умовах сумісництва забороняється.