1 - 2. Згідно із статтею 1 Закону України "Про оплату праці" (далі - Закон) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, мінімальна заробітна плата є державною гарантією для працівників, які виконують роботу на умовах трудового договору.

Розмір винагороди за договором цивільно-правового характеру визначається саме у договорі на виконання певних робіт і не стосується трудового законодавства.

Відповідно до статті 3-1 Закону (у редакції Закону України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII) розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Тобто якщо працівником виконана місячна норма праці, йому мають нарахувати заробітну плату не нижче розміру мінімальної заробітної плати.

Слід зазначити, що для нормування праці працівників згідно із статтею 85 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) застосовуються норми виробітку, норми часу, норми обслуговування і норми чисельності, які мають установлюватись для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" у колективному договорі встановлюються, зокрема, норми праці.

Частиною другою статті 3-1 Закону визначений вичерпний перелік виплат, які не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Це - доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

3. Перелік державних святкових і неробочих днів визначений статтею 73 КЗпП. Водночас колективним договором чи іншим актом роботодавця може бути визначений перелік святкових і ювілейних дат, до яких працівникам виплачуються премії.