У зв'язку із надходженням до Мінсоцполітики низки звернень від органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, страхувальників-роботодавців та громадян щодо застосування мінімальної заробітної плати при призначенні матеріального забезпечення та страхових виплат відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 1105) повідомляємо.

Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року N 1774-VIII (далі - Закон N 1774) установлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до Закону N 1105 у разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) у зв’язку з настанням зазначених страхових випадків.

Розміри виплат застрахованим особам, як правило, визначаються у відсотках від їх середньої заробітної плати залежно від страхового стажу або відсотка втрати працездатності. При цьому сума страхової виплати в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування України.

При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески.