Департамент заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо необхідності врахування сум середнього заробітку, які зберігаються за працівниками за час відпусток, виконання державних або громадських обов’язків, підвищення кваліфікації, службового відрядження, компенсації за невикористані відпустки при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру та повідомляє.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про оплату праці" (далі — Закон) заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 31 Закону (в редакції Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII) розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Тобто, якщо працівником виконана місячна норма праці, йому мають нарахувати заробітну плату не нижче розміру мінімальної заробітної плати.

Суми середнього заробітку, які зберігаються за працівниками за час відпусток, виконання державних або громадських обов’язків, підвищення кваліфікації, службового відрядження, вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки не є заробітною платою працівника, яку роботодавець виплачує йому за виконану роботу, а є середнім заробітком, який розраховується згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100.

Отже, суми середнього заробітку не враховуються до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня.

Водночас, якщо працівникові за час службового відрядження виплачується заробітна плата згідно із статтею 121 Кодексу законів про працю України чи Законом України "Про державну службу", то нарахована заробітна плата працівника за місяць з урахуванням нарахованої заробітної плати за дні відрядження не може бути нижчою від розміру мінімальної заробітної плати.