У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто ваше звернення до народного депутата України та повідомляється.

До питання N 1, порушеного в додатку 1 до листа

Відповідно до пункту 3-1 статті 25 Закону України "Про відпустки" в обов'язковому порядку на період оголошення на відповідній території карантину надається відпустка без збереження заробітної плати.

Крім того, батьки малолітніх дітей у період оголошення карантину, окрім згаданої відпустки без збереження заробітної плати, можуть скористатися іншими правами і гарантіями, передбаченими законодавством про працю, зокрема:

оформити у медичному закладі листок непрацездатності, що оплачується у встановленому порядку, якщо дитина захворіла у період карантину;

використати щорічну відпустку, а також додаткову соціальну відпустку, передбачену статтею 19 Закону України "Про відпустки", якщо вони мають на них право;

отримати відпустку без збереження заробітної плати, що надається за угодою сторін відповідно до статті 26 Закону України "Про відпустки" тривалістю до 15 календарних днів;

працювати на умовах неповного робочого часу відповідно до статті 56 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). На прохання вагітної жінки або жінки, яка має дітей віком до 14 років або дитину інваліда, та осіб, які виховують малолітніх дітей без матері, роботодавець зобов'язаний встановити їм неповний робочий час. Тоді як для інших категорій працівників неповний робочий час встановлюється за угодою між працівником і роботодавцем.

Водночас роботодавці за рахунок власних коштів і в межах своїх повноважень мають право установлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові і соціально-побутові пільги для працівників, у тому числі інші види оплачуваних відпусток або відпусток більшої тривалості, ніж встановлено законодавством, на умовах, визначених у колективному договорі, що передбачено статтею - 9-1 КЗпП України та статтею 69 Господарського кодексу України.

Що стосується надомної праці, слід зазначити таке.

Трудовим законодавством не заборонено укладати як при прийнятті на роботу, так і згодом трудові договори про роботу вдома з додержанням норм чинного законодавства.

На даний час праця надомників регулюється Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 р. N 275/17-99, з урахуванням, що його норми, які суперечать законодавству України, не діють, а також колективним та трудовим договорами.

Згідно з конвенцією Міжнародної організації праці 1996 року N 177 "Про надомну працю" термін "надомна праця" означає роботу, яку особа виконує:

за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;

за винагороду;

з метою виробництва товарів або послуг згідно з вказівками роботодавця.

Трудовий договір з надомниками - це своєрідний вид трудового договору про виконання роботи вдома, особистою працею, з матеріалів та з використанням знарядь і засобів праці, виділених підприємством або придбаних за рахунок його коштів.