- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Лист
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
05.08.2016 № 438/13/116-16 |
1. Відповідно до частини другої статті
21 Кодексу законів про працю України (далі -
КЗпП України) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною особою і тому має право на оплачувану щорічну відпустку.
Це узгоджується також із статтею
56 КЗпП України, оскільки робота за сумісництвом є одним з різновидів роботи на умовах неповного робочого часу.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що при роботі на умовах неповного робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Враховуючи зазначене, а також те, що на роботі за сумісництвом працівник має право і на соціальні відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, підстав для ненадання працівникам-сумісникам соціальної відпустки за статтею
19 Закону України "Про відпустки" (далі - Закон) не вбачається.
2. Відповідно до статті
19 Закону жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття
73 КЗпП України).
Як випливає із норми статті
19 Закону, для отримання такої відпустки жінці недостатньо мати двох дітей віком до 15 років, вона повинна працювати (виконувати свої трудові обов'язки).
Оскільки відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, належать до виду соціальних відпусток, встановлених статтею
4 Закону, то жінка, перебуваючи у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не має права на соціальну відпустку, передбачену статтею
19 Закону.
Із змісту звернення вбачається, що в березні 2014 року працівниця народила другу дитину і після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами одразу скористалась відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка тривала до березня 2016 року.
Оскільки у 2014 році, після виникнення підстави, згідно з якою надається відпустка, передбачена статтею
19 Закону, та у 2015 році працівниця фактично не працювала, то відповідно, й права на таку відпустку за 2014-2015 роки вона не мала.
Згадана вище відпустка має надаватись починаючи з 2016 року і до досягнення старшою дитиною 15-річного віку включно.
3. Додаткова відпустка, передбачена статтею
19 Закону, не належить до виду щорічних відпусток і надається у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини - до чи після.
Враховуючи зазначене, жінка, що усиновила дитину, якій 01.01.2016 р. виповнилось 18 років, має право на соціальну додаткову відпустку за підставою "жінка, яка усиновила дитину" тривалістю 10 календарних днів за 2016 рік.
................Перейти до повного тексту