Державна служба зайнятості (Центральний апарат) розглянула, в межах компетенції, звернення '...' та повідомляє наступне.

До пунктів 1, 2, 4 щодо обов'язковості подання роботодавцем інформації про попит на робочу силу (вакансії)

Відповідно допункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Механізм подання інформації про попит на робочу силу визначено Порядком подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Форма N 3-ПН), затвердженимнаказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. N 316, зареєстрованим в Мін'юсті 17.06.2013 р. за N 988/23520 (далі - Порядок).

Відповідно допункту 2.1 Порядку Форма N 3-ПНподається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансій.

Порядком не передбачено постійного підтвердження чи повторного подання інформації про потребу в робочій силі у разі тривалого неукомплектування вакансій.

При цьому слід зазначити, що працівники центру зайнятості перед видачею зареєстрованому безробітному направлення на працевлаштування уточнюють актуальність вакансії у роботодавця.

До пунктів 2, 3, 5 стосовно заходів, які допоможуть роботодавцю довести у суді, що він зробив усе можливе для працевлаштування людей з інвалідністю

Відповідно достатті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"(далі - Закон) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, та звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно дочастини третьої статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимогстатті 18 цього Закону.