Стосовно умов оплати праці працівника під час відрядження. Підприємства госпрозрахункової сфери згідно зі статтею 97 КЗпП та статтею 15 Закону України "Про оплату праці"питання оплати праці своїх працівників вирішують самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (територіальними) угодами.

Отже, умови встановлення і розміри оплати праці працівників, в тому числі і за період відрядження, підприємства визначають самостійно в колективному договорі або іншому локальному акті з дотриманням положень законодавства.

Гарантії за час відрядження встановлені статтею 121 КЗпП та Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 121 КЗпП працівникам, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку, що зберігається за такими працівниками на всі робочі дні у відрядженні за графіком, установленим за місцем постійної роботи. Тобто у випадку направлення працівника у відрядження необхідно порівняти суму середньоденного заробітку і денного заробітку відповідно до умов трудового договору та у випадку, коли денний заробіток вищий від його середнього заробітку, заплатити за час відрядження заробітну плату, а якщо вищий середній заробіток, то виплачується середня заробітна плата.