Департамент соціального страхування та партнерства Мінсоцполітики розглянув листи та повідомляє.

Обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266, зі змінами.

З метою надання практичної допомоги органам фондів соціального страхування та роботодавцям у застосуванні норм Порядку для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, допомоги по тимчасовій втраті працездатності та відповідно до абзацу другого пункту 34 Порядку Міністерством розроблені та затверджені умовні приклади обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, що сприятиме спрощенню практичного застосування розрахунку страхових виплат за видами соціального страхування відповідно до Порядку.

У прикладі 4 розділу III "Для розрахунку виплат для призначення допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця" вищезазначеного наказу наведено алгоритм застосування обмежувальної норми (максимальної величини бази нарахування єдиного внеску) під час розрахунку матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.

Згідно з частиною другою статті 24 та частиною другою статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 23.09.99 р. N 1105-XIV сума відповідної допомоги у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування.

Тобто зазначеним Законом на сьогодні конкретно не визначено, за який місяць (останній місяць розрахункового періоду, місяць настання страхового випадку або місяць, за який нараховується відповідна допомога) застосовується розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску як обмеження суми допомоги, але зазначається, що з цієї бази нарахування сплачувалися (а не сплачуються) внески до страхового фонду.

Відповідно пунктом 4 Порядку встановлено, що середньоденна заробітна плата не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з розрахунку на один календарний день, яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44).