Юридичним департаментом Міністерства розглянуто лист і в межах компетенції повідомляється.

Відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України ( постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. N 105).

Згідно зі статтею 36 КЗпП випадки, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої, четвертої статті 119 цього Кодексу, не є підставами припинення трудового договору. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації та соціального захисту громадян України, які підлягають звільненню з військової служби під час особливого періоду або у зв’язку з оголошенням демобілізації" від 18.03.2015 р. N 259-VIII (далі - Закон) внесено зміни, зокрема, до статті 196 КЗпП щодо працевлаштування молоді, яка звільнилася із військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і вперше приймається на роботу, підприємствам, установам та організаціям встановлюється квота відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".