Відповідно до підпункту 2 пункту 16 Плану заходів з реалізації Національної стратегії профілактики соціального сирітства на період до 2020 року , затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2013 № 419-р, та пункту 7.1.11 Плану діяльності Міністерства соціальної політики на 2015 рік, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 № 341,

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо підготовки дитини до повернення в біологічну сім'ю після тривалого перебування в інтернатному закладі/установі (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Управлінню профілактики соціального сирітства (Пінчук І.М.):

забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному сайті Мінсоцполітики;

довести Методичні рекомендації до відома обласних, Київського міського центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді для використання в роботі.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції Устименка С.О.

Ці методичні рекомендації розроблено для використання в роботі спеціалістами, які організовують і забезпечують підготовку дітей до повернення в біологічні сім'ї після тривалого перебування в інтернатних закладах/установах (далі - інтернатні заклади).

У роботі щодо повернення дитини з інтернатного закладу доцільно враховувати її вік, стан здоров'я, рівень розвитку, життєвий досвід, ступінь прихильності до батьків або інших осіб, з якими вона проживала, тощо.

Фахівцям, які визначають якість контакту, при оцінюванні взаємодії дитини з її родичами рекомендується приділяти увагу її реагуванню, настрою та ставленню до них, а не дослухатися тільки до суб'єктивної думки дорослих.

До спостережень за контактуванням дитини з сім'єю пропонується залучати психолога з досвідом роботи у цій сфері.

Роботу щодо зближення дитини з біологічною сім'єю рекомендується розпочинати в період її перебування в інтернатному закладі, а не після повернення в сім'ю.

Під час збору та аналізу інформації про вихованців бажано з'ясувати, наскільки перебування дитини в закладі відповідає її потребам, чи є інші, кращі варіанти забезпечення її потреб у навчанні, вихованні та розвитку.

Методами збору інформації можуть бути перегляд та аналіз справ вихованців закладу, інтерв'ю з керівництвом та спеціалістами закладу, інтерв'ю з дітьми, їхніми батьками, законними представниками, перегляд планів, журналів, звітів, положень про заклад, його підрозділи тощо.

Джерелами інформації можуть бути особові справи вихованців, журнали обліку дітей, медичні картки, особові справи соціального супроводу сімей, діти з яких виховуються в інтернатному закладі.

Вивчення особових справ вихованців доцільно проводити групою спеціалістів у складі представників інтернатного закладу, служби у справах дітей, центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, психолога, лікаря (для дітей-інвалідів), інших фахівців.

Під час аналізу особових справ рекомендується, зокрема, з'ясувати таку інформацію щодо вихованців у контексті забезпечення їхнього права на сімейне виховання:

- статус (дитина-сирота; дитина, позбавлена батьківського піклування; дитина-інвалід);

- перебування на обліку дітей, які можуть бути усиновлені;

- причини та підстави влаштування до інтернатного закладу (наявність статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, стан здоров'я дитини, трудова міграція батьків, малозабезпеченість сім'ї та/або незадовільні умови проживання, безробіття батьків);

- стан здоров'я та розвитку (відповідність фізичного розвитку віку дитини, наявність вад фізичного або розумового розвитку, психічні розлади, хронічні захворювання тощо);

- підтримка контакту з батьками (листування, телефонні розмови, відвідування дитини в закладі, візити дитини в біологічну сім'ю, частота візитів і зустрічей);

- можливість повернення дитини в сімейне середовище.

Ініціювати повернення дитини в сім'ю можуть батьки (один з них), сама дитина, представник органу опіки та піклування, соціальний працівник, директор або соціальний педагог інтернатного закладу тощо.

Здійснення заходів щодо повернення дитини в сім'ю передбачає проведення оцінки потреб дитини та її сім'ї, планування роботи та надання соціальних послуг, роботу з сім'єю після повернення дитини до батьків.

Починати роботу щодо повернення дитини в біологічну сім'ю доцільно з проведення оцінки потреб дитини та її сім'ї (далі - оцінка).

Оцінку рекомендується проводити фахівцю центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за місцем проживання сім'ї разом з фахівцями закладу, в якому перебуває дитина, відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 09.07.2014 № 450 "Про затвердження форм обліку соціальних послуг сім'ям (особам), які перебувають у складних життєвих обставинах", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 вересня 2014 р. за № 1076/25853.

Для проведення оцінки варто налагодити довірливі стосунки з дитиною, в доступній формі роз'яснити їй мету, завдання та процес оцінки. Важливим компонентом оцінки може бути спостереження за поведінкою дитини, її реакціями, емоційною готовністю до змін.

Під час здійснення оцінки фахівцям доцільно врахувати думку вихованця щодо повернення додому, з'ясувати можливість і доцільність такого повернення, а також його відповідність найкращим інтересам дитини. Варто також оцінити спроможність і готовність сім'ї опікуватись дитиною, виявити фактори, що свідчать про поліпшення ситуації в родині.

Одночасно з проведенням оцінки рекомендується надавати необхідні соціальні послуги дитині та її батькам, залучати відповідних фахівців (психолога, соціального педагога) для діагностики та консультування.

Робота спеціалістів з сім'єю дитини може передбачати:

- збір інформації про біологічну сім'ю дитини;