Відповідно до Закону України "Про пробацію" , наказу Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 341 "Про затвердження Плану діяльності Міністерства соціальної політики України на 2015 рік"

1. Затвердити Методичні рекомендації із соціальної роботи з неповнолітніми, які вчинили правопорушення, що додаються.

2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції С. Устименка.

1.1. Ці Методичні рекомендації підготовлено з метою організації надання соціальних послуг неповнолітнім, які вчинили правопорушення, центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - центри СССДМ).

1.2. Надавати соціальні послуги неповнолітнім, які вчинили правопорушення, доцільно з метою їх реабілітації, корекції соціальної поведінки, її окремих проявів, формування соціально сприятливих особистісних навичок та інтеграції в суспільство.

1.3. У цих Методичних рекомендаціях терміни вживаються в значеннях, наведених у законах України "Про соціальні послуги", "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю", "Про пробацію", постанові Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 № 896 "Про затвердження Порядку виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб)".

1.4. Основними принципами надання соціальних послуг неповнолітнім, які вчинили правопорушення, є:

- захист прав дитини (законність, соціальна справедливість);

- гуманізм (ставлення до дитини як до найвищої цінності, повага до неї);

- адресний та індивідуальний підхід до дитини (особливі потреби неповнолітніх, які вчинили правопорушення, виявлення проблем особистісного зростання та допомога в їх розв'язанні);

- пріоритетність інтересів дитини (підвищення внутрішньої мотивації, застосування в роботі позитивного досвіду, опора на сильні сторони дитини, віра в її здібності та потенційні ресурси щодо виправлення, надання переваги інтересам дитини в конфліктних та спірних ситуаціях);

- комплексний підхід (доступність, відкритість у наданні соціальних послуг відповідно до оцінки потреб дитини та середовища, в яке вона інтегрується, поєднання індивідуальної та групової роботи з роботою в громаді);

- добровільність вибору в отриманні чи відмові від отримання соціальних послуг;

- взаємодія, командний підхід до розв'язання проблем дитини та її сім'ї (налагодження співпраці між різними державними та неурядовими організаціями в інтересах дитини для ухвалення обґрунтованого рішення стосовно дитини та забезпечення ефективного соціального супроводу);

- стимулювання дитини та її сім'ї до самодопомоги (активізація внутрішніх ресурсів сім'ї та дитини до зміни способу життя на краще, перебудови стосунків, саморозвитку, формування бажання успішно інтегруватися й адаптуватися до нових умов життя);

- забезпечення безперервної підтримки неповнолітніх з боку родини, громади;

- аналіз ефективності методів та прийомів, що застосовувалися в роботі з неповнолітніми (інформування партнерів про досягнуті результати);

- забезпечення надавачами соціальних послуг конфіденційності в роботі з неповнолітніми, дотримання стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм.

1.5. Фактори ризику та захисні фактори, які потрібно враховувати при наданні соціальних послуг неповнолітнім, які вчинили правопорушення:

- сім'я, рівень батьківського потенціалу (сім'ї, батькам належить пріоритетне місце в процесі формування та розвитку особистості дитини. Вони передають дитині духовні багатства, культурні традиції, вчать, формують ціннісні орієнтири, уміння та навички. Спілкуючись з ними, діти засвоюють майбутні моделі поведінки. Важливим компонентом реалізації потенціалу сім'ї є постійний прояв поваги та любові до дитини. Високий рівень контакту та поінформованості батьків щодо того, як дитина будує свої стосунки з друзями, як проводить вільний час, як витрачає гроші, свідчить про взаєморозуміння та контроль, мета якого - запобігання небажаній поведінці. Що більше дитина незадоволена ставленням батьків до неї, то більше вона потребує спілкування з однолітками і сильнішим буде їхній вплив на неї. Сім'я може бути одним із основних захисних факторів, ресурсом, сильною стороною неповнолітнього, що запобігає протиправній поведінці, захищає від негативних наслідків та допомагає впоратись зі стресом від негативного досвіду);

- вік неповнолітньої дитини, стан здоров'я, особливості розвитку, етнічна, культурна та релігійна приналежність, ступінь прихильності до батьків або осіб, що їх замінюють, особистісні характеристики (поведінка, темперамент, емоційний стан, навички, що проявляються на ранніх етапах розвитку особистості в родинному оточенні або в іншій виховній системі. Діти по-різному сприймають ситуацію, що склалася в сім'ї (розлучення батьків, втрату одного з них, вживання батьками або особами, що їх замінюють, алкоголю чи наркотичних засобів) і часто звинувачують себе в тому, що відбувається. У результаті таких переживань погіршується поведінка, з'являються і закріплюються шкідливі звички та бажання проводити вільний час поза родиною. Таким чином у підлітковому віці відбувається самоствердження);

- життєвий досвід дитини, здатність зрозуміти причини ситуації, що склалася (пережиті дитиною події накладають відбиток на її життя, вчинки й ставлення до однолітків і дорослих. Якщо дитина постраждала від насильства або від неї відмовилися, то до соціального працівника на етапі знайомства вона ставитиметься з недовірою, тому процес встановлення контакту має бути поступовим. Термін налагодження стосунків залежатиме від емоційного стану дитини, її готовності та бажання дослухатися до порад. Що краще дитина зможе усвідомити і прийняти те, що з нею сталося, то легше відбуватимуться процеси її реабілітації, ресоціалізації, адаптації та інтеграції);

- кількість попередніх засуджень і рівень криміногенності сім'ї (діти, які виховувалися в сім'ях зі складними життєвими обставинами, які склалися через відбування покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк одного з членів сім'ї, схильність до правопорушень, вживання психоактивних речовин, часту зміну опікунів, піклувальників, втрачають здатність довіряти й бути прихильними. Кримінальний досвід, отриманий у родині, може викликати надмірний спротив корекційним і виховним впливам з боку надавачів соціальних послуг. Доцільно звертати увагу дитини на ставлення до правопорушення, факту його визнання. Присутність людей, яким дитина довіряє, допоможе їй пережити трагічні та інші психологічно складні події та адаптуватися до реалій життя);

- школа (шкільне середовище є сферою соціалізації дитини через взаємодію з учителями. Успішність у навчанні, емоційний зв'язок з учителями, мотивація на майбутнє є взаємопов'язаними факторами. Низька успішність, недостатній рівень емоційного зв'язку, відсутність мотивації щодо обрання майбутньої професії можуть вказувати на ризики скоєння правопорушень. Дитина може зазнати антисоціального впливу однолітків, у яких теж є проблеми зі шкільним середовищем, і обрати їхній спосіб життя. Емоційний зв'язок зі школою, вчителями може бути захисним фактором, що запобігатиме розвитку протиправної поведінки);

- однолітки та друзі (соціалізація дитини може відбуватися і через взаємодію та спілкування з однолітками. Неповнолітні можуть впливати на формування поведінки один одного, на розвиток умінь і навичок, вибір форм дозвілля);

- громада (у криміногенному середовищі діти зростають в умовах, сприятливих для злочинності та формування тієї чи іншої моделі кримінальної поведінки, що, у свою чергу, підвищує ризики скоєння правопорушень у майбутньому. Наявність у місцевій громаді ресурсів для задоволення потреб неповнолітніх дітей у гармонійному та активному дозвіллі може запобігати скоєнню злочинів у майбутньому. Що більшою є спроможність громади взяти на себе широкі повноваження у розв'язанні проблем неповнолітніх, які вчинили правопорушення, то більшою буде можливість їх реабілітації та подальшої інтеграції в суспільство).

1.6. З урахуванням особливостей надання соціальних послуг неповнолітнім, які вчинили правопорушення, пропонується забезпечення їх доступу до послуг із реабілітації шляхом:

- збереження сімейного середовища для дитини;

- відновлення виховної функції сім'ї та покращення мікроклімату в родині;

- здійснення превентивної та профілактичної роботи;

- врегулювання конфліктів між батьками та дітьми, дітьми та громадою;

- формування в дітей навичок використання власних ресурсів для подальшого самостійного розв'язання життєвих проблем;

- залучення дітей до змістовного й активного дозвілля, участі у різних заходах і програмах.

Основні функції надавачів соціальних послуг у вищезазначених напрямах:

- планування роботи щодо забезпечення адресної допомоги неповнолітнім, спрямованої на повернення їх до повноцінного життя та до сімейного оточення;

- проведення оцінки потреб у наданні дитині та її сім'ї соціальних послуг;

- складання плану соціального супроводу сім'ї (особи), яка перебуває у складних життєвих обставинах (далі - план супроводу), відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 09.07.2014 № 450 "Про затвердження форм обліку соціальних послуг з сім'ями (особами), які перебувають у складних життєвих обставинах" та сприяння його здійсненню;

- участь у реалізації пробаційних програм;

- сприяння працевлаштуванню, влаштуванню на навчання, допомога в оформленні документів;

- створення можливості щодо залучення до роботи з дітьми близького сімейного оточення та місцевої громади;

- співпраця з іншими установами та організаціями, що працюють із неповнолітніми, з метою забезпечення професійної допомоги в процесі ресоціалізації та інтеграції.

2.1. Вважається за доцільне визначити послідовність у наданні соціальних послуг неповнолітнім, які вчинили правопорушення, центрами СССДМ.

Кожен період може передбачати певні послуги відповідно до потреб неповнолітньої дитини та з урахуванням її усвідомлення своєї проблеми й готовності до співпраці з надавачами соціальних послуг. Наступні дії та заходи базуються на попередніх результатах.

Першочерговим кроком є отримання інформації від підрозділу пробації про постановку на облік неповнолітнього, засудженого до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі (облік неповнолітніх, які вчинили правопорушення, здійснюється підрозділом пробації для проведення оцінки потреб і ризиків).

Доцільно центрам СССДМ долучитися до спільного аналізу зібраних даних про дітей (зокрема, щодо з'ясування їхнього статусу, причин і підстав взяття на облік, чи були засуджені до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, перебували в місцях попереднього ув'язнення, особливостей родинних і соціальних контактів).

За потреби центри СССДМ можуть залучатися до проведення спільного моніторингу особових справ неповнолітніх разом із представниками служб у справах дітей.

Другий крок - проведення оцінки потреб дитини та її сім'ї (початкова оцінка).

Соціальні послуги неповнолітнім, які скоїли правопорушення, надаються після отримання інформації про них від органів, що здійснюють облік таких дітей та ведуть з ними роботу.

Пропонується використовувати інформацію щодо оцінки потреб і ризиків, надану підрозділом пробації, та за потреби збирати додаткові відомості щодо причин та умов, які сприяли вчиненню дитиною правопорушення, а також стосовно її знань, умінь, навичок, здібностей, особливостей поведінки, розвитку та готовності до самостійного життя. Початкова оцінка проводиться відповідно до вимог і форм документування, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 09.07.2014 № 450 "Про затвердження форм обліку соціальних послуг сім'ям (особам), які перебувають у складних життєвих обставинах".

Оцінювати потреби дитини та її сім'ї необхідно з урахуванням її віку, статі, національності, особливостей розвитку, здатності батьків забезпечувати потреби дитини, ресурсів родинного середовища та громади, мотивації сім'ї до співпраці, усвідомлення родиною власних проблем і можливостей (сильних сторін), а також використовувати при цьому надані підрозділом пробації висновки щодо ризиків учинення неповнолітнім повторного кримінального правопорушення.

Від задоволення соціальних потреб дитини залежатиме успішність надання їй послуг, проведення ресоціалізації та інтеграції.

Вважається за доцільне врахування таких соціальних потреб підлітка:

- виховання в сім'ї;

- розвиток, формування й підтримка просоціальних навичок;

- аналіз життєвої ситуації, визначення основних проблем і шляхів їх розв'язання, складання плану виходу зі складної життєвої ситуації;

- налагодження чи відновлення стосунків з батьками, членами родини;

- відновлення соціального статусу;

- відновлення чи отримання документів;

- влаштування до закладів соціального обслуговування чи захисту дітей;

- розв'язання житлових питань, отримання медичної допомоги тощо;

- формування та закріплення навичок здорового способу життя, профілактика наркоманії, алкоголізму, соціально небезпечних хвороб тощо.

Рекомендується звертати увагу на корекцію психологічного стану та поведінку дітей у повсякденному житті шляхом організації змістовного й активного дозвілля.

З метою успішного проведення початкової оцінки потреб у наданні дитині та її сім'ї соціальних послуг пропонується налагодити довірливі стосунки з нею, в доступній формі роз'яснити їй мету, завдання і процес оцінювання. Важливим компонентом оцінювання є спостереження за поведінкою, реакціями, емоційною готовністю дитини до змін.

Одночасно рекомендується проводити роботу з батьками, якою передбачається: