<...>

Статтею 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) встановлено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у разі настання страхового випадку в період роботи.

Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності чітко визначені статтею 23 Закону.

У випадках коли відсутні підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначені Законом, застрахована особа має право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до пункту 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності розраховується шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів, які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації.