Міністерство праці та соціальної політики України на лист Державного центру зайнятості щодо застосування Порядку фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженого наказом Мінпраці від 07.02.2009 р. N 45, зареєстрованим у Мін'юсті 02.03.2009 р. за N 189/16205 (далі - Порядок), повідомляє.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Відповідно до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку - не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

У період простою працівники можуть бути присутніми на робочих місцях, якщо цього вимагає виробництво та є потреба через певний період термінового залучення працівників до роботи. Якщо від початку простою відома дата можливого поновлення робіт, то працівників можна не зобов'язувати постійно знаходитися на робочих місцях і вони мають з'явитися на роботі в установлений у наказі час.

На підставі аналізу ситуації на підприємстві відповідно до ст. 34 КЗпП України під час простою працівників може бути переведено за їхньої згоди з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві або на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. У період простою на підприємстві може бути проведено позаплановий ремонт устаткування, ремонт приміщень (де є потреба) тощо.

Якщо уникнути простоїв у подальшому неможливо, керівництво підприємства має вжити заходів щодо внесення змін до організації виробництва та праці, що може призвести як до застосування на підприємстві на певний період роботи в режимі неповного робочого часу, так і до скорочення чисельності або штату працівників.

Робота в умовах неповного робочого часу оплачується пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.

Вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством тривалості робочого часу, що призводить до скорочення заробітку через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного або структурного характеру, є частковим безробіттям відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон) та п. 1.1 Порядку.

Тобто простій на виробництві призводить до застосування роботи в режимі неповного робочого часу або часткового безробіття. Тому як у Законі, так і в Порядку використовуються обидва поняття - "простій" та "часткове безробіття".

Відповідно до п. 2.3 Порядку підприємство подає до центру зайнятості повідомлення про початок простою, що може призвести до часткового безробіття.

Відповідно до п. 2.2 Порядку допомога по частковому безробіттю надається в разі, коли простій на підприємстві або в цеху, на дільниці із замкнутим циклом виробництва (далі - цеху, дільниці), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше від одного місяця, не перевищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця, що охопив не менш як 30% чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20% і більше робочого часу. У такому випадку мова йде про загальне розуміння простою, складовою якого є і той, що спричинює роботу в режимі неповного робочого часу.

За зазначеним Порядком кошти підприємству надаються лише для виплати допомоги по частковому безробіттю і не можуть бути використані для компенсації витрат роботодавця на оплату простою відповідно до ст. 113 КЗпП України.

Правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття встановлено, що розмір допомоги по частковому безробіттю визначається за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові, розмір якої не може перевищувати 500 грн (постанова правління Фонду від 29.01.2009 р. N 97, зареєстрована в Мін'юсті 17.03.2009 р. за N 252/16268).

Ураховуючи, що наказ Мінпраці від 07.02.2009 р. N 45 "Про затвердження Переліку причин тимчасового припинення виробництва, що призводять до часткового безробіття, та Порядку фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю" набрав чинності з 16 березня 2009 р. (день його офіційного оприлюднення), кошти для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю можуть виділятися підприємствам не раніше від зазначеної дати.

Якщо простій виник до дня набрання чинності названим наказом, то кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю виділяються лише на період з першого дня простою, підтвердженого повідомленням, - дати його подання (п. 3.5 Порядку), але не раніше ніж 16.03.2009 р., до дня закінчення простою. При цьому загальна тривалість простою не повинна перевищувати шестимісячний строк з дати його фактичного виникнення (п. 2.2 Порядку).

Відповідно до п. 2.3 Порядку про початок простою, що може призвести до часткового безробіття, підприємство подає до центру зайнятості повідомлення (згідно з додатком 1 до Порядку в повідомленні зазначається дата, з якої починається простій, та кількість місяців, протягом яких він може тривати), а протягом одного місяця після місяця початку простою, підтвердженого повідомленням, підприємство звертається до центру зайнятості із заявою про виділення коштів для виплати допомоги (п. 2.4 Порядку).