Тобто при звільненні працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП має бути дотриманий певний порядок вивільнення та враховано переважне право на залишення на роботі, порядок здійснення якого передбачено статтею 42 КЗпП . Крім того, в разі звільнення за цією підставою діють обмеження щодо звільнення окремих працівників, встановлені статтею 184 КЗпП . Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

У разі ліквідації юридичної особи з правонаступництвом власник або уповноважений ним орган не має права звільнити зазначену категорію працівників. У такому випадку звільнення можливе лише у порядку переведення на підприємство, в установу, організацію, яке (яка) є правонаступником (пункт 5 статті 36 КЗпП ).