'...'

Правовий статус іноземців '...' встановлюється державою, на території якої вони перебувають, але з урахуванням відповідних загальновизнаних норм міжнародного права, незалежно від національної належності особи, її етнічного походження, віросповідання, статі, віку, розумових або фізичних здібностей.

В Україні основним законодавчим актом у сфері зайнятості іноземців є Конституція України , згідно зі статтею 26 якої іноземці мають рівні з громадянами України права, свободи і обов'язки, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Працевлаштування іноземних громадян в Україні регламентується Законом України "Про зайнятість населення" та Порядком видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р. № 322.

Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається роботодавцю, який запрошує іноземців для роботи на певній посаді (за фахом), Державним центром зайнятості або за його дорученням відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за умови, якщо в країні (регіоні) відсутні працівники, які спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатні обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України.

За розгляд заяви про надання дозволу на працевлаштування або про продовження терміну його дії з роботодавця справляється плата в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожного іноземця (станом на 01.01.2012 р. мінімальна заробітна плата складає - 1073 грн.).

Також слід звернути увагу на те, що чинним законодавством України ст. 50 - 55 ГКУ , ст. 23 - 25, 42, 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" не передбачено отримання дозволу на працевлаштування в Україні на здійснення іноземцями в Україні підприємницької діяльності, у тому числі заснування суб'єктів господарської діяльності юридичних осіб (при цьому дозвіл необхідно буде отримувати і у разі, якщо засновник призначає себе на певну посаду створеного ним підприємства, тобто присутні ознаки 24 статті КЗпПУ ) та підприємцями - фізичними особами, а також іноземцями, які оформили свої правовідносини з підприємствами, установами і організаціями на підставі цивільно-правових угод (договорів), але при цьому даний договір не повинен містити ознак трудових відносин.