Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Державного центру зайнятості розглянула, за дорученням, Ваше звернення від 08.04.2008 року щодо інформування роботодавцями державної служби зайнятості про передбачуване та фактичне вивільнення працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України , як це передбачено частиною п'ятою статті 20 Закону України "Про зайнятість населення", та в межах компетенції державної служби зайнятості повідомляє наступне.

Відповідно до частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Під "вивільненням" працівника слід розуміти припинення трудового договору з ініціативи роботодавця на підставах, визначених пунктом 1 статті 40 КЗпП, а саме: у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.

На реалізацію норми частини третьої статті 49-2 КЗпП України частиною п'ятою статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.91 р. N 803-XII, зі змінами та доповненнями, регламентовано подання роботодавцями інформації державній службі зайнятості про заплановане та фактичне вивільнення працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП та передбачено відповідальність роботодавців за неподання або несвоєчасне подання цієї інформації.

Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" при вивільненні працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних з роботодавців стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів з працевлаштування та соціального захисту вивільнюваних працівників (абзац другий частини п'ятої статті 20 Закону України "Про зайнятість населення").

Зазначена норма Закону України "Про зайнятість населення" є обов'язковою в усіх випадках, коли звільнення працівників відбувається на підставах, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП. Винятків із цього правила законодавством не передбачено.