У Департаменті з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянуто Ваше звернення і в межах компетенції повідомляється.

Згідно із ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Відповідно до зазначеного режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм законодавства про працю.

Працівник протягом робочого часу повинен виконувати трудові обов'язки, передбачені трудовим договором чи посадовою інструкцією, і додержуватись правил внутрішнього трудового розпорядку.

Статтею 62 КЗпП визначено, що надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Роботодавець може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством, і лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації.

Залучення працівників до надурочних робіт оформляється наказом з поіменним переліком працівників, які залучаються до надурочних робіт. Видання наказу необхідно для належного врегулювання обов'язку працівників виконувати надурочну роботу, і як підстава для оплати праці у підвищеному розмірі.

Робота працівників з ненормованим режимом робочого часу понад нормальну тривалість робочого часу не вважається надурочною.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу працівникам, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, надається додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.