Відповідно до Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", Загального положення про центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2004 N 1126 (із змінами),

1. Затвердити Порядок здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах (далі - Порядок), що додається.

2. Республіканському (Автономна Республіка Крим), обласним, Київському та Севастопольському міським центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді забезпечити впровадження Порядку.

3. Державній соціальній службі для сім'ї, дітей та молоді забезпечити державну реєстрацію цього наказу відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

4. Контроль за виконанням наказу покласти на директора Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді.

1.1. Цей Порядок визначає процедуру здійснення центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - Центри) соціального супроводу сімей або осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, з метою надання своєчасної допомоги (у т.ч. ужиття негайних заходів для подолання життєвих труднощів), здійснення комплексу заходів, спрямованих на вихід сім'ї або особи зі складних життєвих обставин, наслідки яких вона не в змозі самостійно подолати за допомогою наявних засобів та можливостей, створення умов для самостійного розв'язання та подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу сім'ї або особи, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

Центри при здійсненні соціального супроводу керуються:

Конституцією України;

Законами України "Про охорону дитинства", "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", "Про соціальні послуги", "Про попередження насильства в сім'ї", нормативно-правовими актами Мінсім'ямолодьспорту та цим Порядком.

1.2. Об'єктами соціального супроводу є:

сім'ї з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх за допомогою власних засобів та можливостей, у зв'язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного або обох з членів сім'ї, перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім'ї, складними стосунками в сім'ї тощо;

сім'ї, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

одинокі матері чи батьки (у тому числі неповнолітні), яким потрібна підтримка;

сім'ї, члени яких є випускниками інтернатних закладів;

сім'ї, члени яких перебували у виховних, виправних колоніях, слідчих ізоляторах та повернулися з них або були засуджені до покарань без позбавлення волі, відбували альтернативні види покарань;

діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (за потреби), та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є випускниками інтернатних закладів;

матері (у тому числі неповнолітні), які мали або мають намір відмовитися від новонароджених дітей;

молоді особи, які перебували у виховних, виправних колоніях, слідчих ізоляторах та повернулися з них або були засуджені до покарань без позбавлення волі, відбували альтернативні види покарань.

1.3. Суб'єктами соціального супроводу є Центри та їх спеціалізовані формування. Безпосередньо соціальний супровід здійснює штатний або залучений працівник Центру, який призначається наказом директора Центру (далі - соціальний працівник).

На одного соціального працівника передбачається ведення не більше 10 соціальних супроводів сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.

До вирішення проблем, які виникли в результаті складних життєвих обставин сім'ї або особи, на різних етапах здійснення соціального супроводу можуть залучатись інші суб'єкти соціальної роботи (органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації різних форм власності, юридичні та фізичні особи тощо).

1.4 Соціальний супровід базується на принципах:

добровільності в прийнятті допомоги, активної участі сім'ї або особи в подоланні складних життєвих обставин;

поваги до людини, визнання її цінності незалежно від реальних досягнень та поведінки особистості;

реалізації першочергового права дитини на зростання та виховання в сім'ї.

Індивідуального та диференційованого підходу до кожної особи, кожної сім'ї з урахуванням їхніх потреб та особливостей;

системності, комплексності, безоплатності, доступності соціальних послуг;

толерантності та гуманізму, відповідальності за дотримання норм професійної етики;

пріоритетності інтересів сім'ї в цілому й окремих її членів, збереження цілісності сім'ї.

1.5. При здійсненні соціального супроводу Центри мають право порушувати перед відповідними органами клопотання про застосування передбачених законодавством санкцій до підприємств, установ та організацій усіх форм власності, громадян, накладання дисциплінарних та адміністративних стягнень на посадових осіб у разі порушення ними законодавства стосовно дітей та молоді відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю".

2.1. Соціальний супровід є формою соціальної підтримки та передбачає надання конкретній особі чи сім'ї комплексу соціальних послуг.

2.2. Мета соціального супроводу - подолання життєвих труднощів, мінімізація негативних наслідків чи навіть повне розв'язання проблем сім'ї або особи.

2.3. Соціальний супровід передбачає:

здійснення соціальної допомоги, надання соціальних послуг та соціальної реабілітації відповідно до потреб особистості та характеру самих проблем;

соціальне виховання, що включає створення умов та проведення заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування соціально-позитивних ціннісних орієнтацій;

психологічну, соціальну та юридичну підтримку, призначенням якої є надання професійної посередницької допомоги у розв'язанні різноманітних проблем;

консультування, у процесі якого виявляються основні напрями подолання складних життєвих обставин;

збереження, підтримку і захист здоров'я сім'ї чи особи, сприяння у досягненні поставленої мети і розкритті їх внутрішнього потенціалу тощо.